сб.12142019

Китай очима українки

Китай очима українкиЮлія Зайченко – наша землячка. Вона закінчила ЗОШ № 1. Зараз живе у Китаї. Юлія поділилася враженнями про цю далеку та дивовижну країну.

Юліє, розкажи, будь ласка, що тебе привело до Китаю?

–Взагалі, я маю юридичну освіту. Але, закінчивши вуз, зрозуміла, що це не моє і за фахом працювати не хочу. У шкільні роки займалася танцями у хореографічному колективі «Веселка». Тому почала шукати роботу в цьому напрямку. Я дізналася, що до Китаю набирали дівчат у шоу-балет працювати в цирку. Пройшла відбір, і мене взяли. Підписала контракт на півроку. Далі контракт мені не продовжили (велика конкуренція), я повернулася додому. Але потім ми одружилися з моїм хлопцем, який теж живе і працює в Китаї, і я знову повернулася туди.

Які були перші враження від країни?

–Коли я вийшла з літака, наче потрапила в інший світ, де все інакше: однакові люди, всі написи ієрогліфами. Відчуваєш себе, як на іншій планеті. Навіть повітря інше. Спочатку було некомфортно: ці палички, незвична їжа, але я швидко звикла. І тепер, я думаю, що змогла б жити в Китаї постійно. Мені тут дуже подобається.

Чим займається чоловік, він теж українець?

–Так.Він викладає англійську мову маленьким діткам у тренінг-центрі.Тут з роботою дуже складно, Китай не потребує підсобних працівників, прибиральників, адже китайців багато, це є кому робити. Європейці, які працюють у Китаї, в основному – артисти або викладачі англійської мови. Китайці не вивчають в школі англійську, так як ми, лише в позашкільних закладах. І це зовсім недешеве задоволення. Дитина відвідує заняття десь два рази на тиждень, а коштує це тисячу або дві тисячі доларів за рік.

–У якому місті ви мешкаєте?

–Ми живемо на сході Китаю в місті Донг Янг, перекладається як «східне сонце». Місто знаходиться в декількох годинах їзди на швидкісному потязі від Шанхаю. Це відносно молоде місто. Воно «виросло» за декілька десятиліть. Тут збудували безліч хмарочосів, десятки торговельно-розважальних центрів, сотні супермаркетів, велику кількість навчальних закладів, у тому числі й приватних шкіл з досконалим вивченням англійської мови. Є навіть окремий район європейського зразка, де сяють вітрини дорогих бутіків і доносяться пахощі західної їжі (піци, морозива, тістечок).А тепер уявіть, все це обрамлено гірськими пагорбами. Куди не подивишся – скрізь гори. Краса! Та й, взагалі, природа тут казкова: кущі, квіти, дерева. Все ніби хтось розфарбував в найрізноманітніші кольори. Іноді мені здається, що ми не в Китаї, а десь на південному узбережжі Сполучених Штатів, адже кількість пальм тут зашкалює. Донг Янг входить до сотні кращих міст Китаю. Воно є місцем розташування більшості будівельних компаній. Тут знаходиться відома кіностудія Hengdian world Studios, яка є «Голівудом» у Китаї. В місті безліч бізнесменів і підприємців. Найдорожчі іномарки на дорогах – тут звичне явище. А найбільший плюс цього міста – воно дуже комфортне для життя.

–У вашому місті дуже чисто?

–Так, але це не від того, що не смітять. Там весь час прибирають, асфальт миють щітками, тому скрізь дуже охайно, чисто, зелено. У Китаї замість розподільної смуги на дорозі ростуть кущі. Це дуже красиво. Є окремо доріжки для велосипедів, мопедів і тротуари. Дороги, звичайно, рівнесенькі.

–А клімат відрізняється від нашого?

– Так, тут велика вологість, адже не так далеко – море. Навіть, коли йде дощ, прохолоди немає. Влітку стовпчик термометра сягає відмітки 40 градусів. Взимку, десь – нуль. На півночі холодніше, морози і до 30 градусів бувають.

– Що їдять китайці?

– Я б сказала – все. І якихось жуків, личинок, все це смажиться, додається багато спецій. Якщо закрити очі, то не зрозумієш, що їси жука, просто щось хрустке і дуже гостре. В основному китайці їдять свинину, курятину. Вся їжа дуже гостра та жирна. Продається безліч фруктів та овочів. Причому, що для нас екзотичне – апельсини, ананаси, манго, коштує приблизно, як у нас. А те, що для нас звичне – черешня, полуниця, коштує дуже дорого. Але не можна порівнювати ціни, переводячи на гривні. Потрібно враховувати співвідношення ціни і зарплати. Якщо в Україні звичайна зарплата 4 -5 тис. грн., в Китаї – 4-5 тис., тільки юанів. Але м`ясо коштує 30 юанів. А в нас за 30 грн. м`яса не купиш. Цікаво, що яйця продають на вагу, в залежності від розміру. Ціну вказують за півкілограма, або за штуку. Що стосується солодощів, вони відрізняються від наших. Китайці не їдять шоколаду, цукерок, тістечок. У них немає зефіру, халви. Вони віддають перевагу десертам із натуральних продуктів – фрукти, ягоди, бамбук, пастила. Китайці полюбляють булочки на пару з різноманітними начинками – рисом, горохом, горішками, фруктами, ягодами. Звісно, що у великих супермаркетах є і «снікерси», і «кіндери», і «орео», але зустріти китайця біля прилавка з імпортними продуктами – велика рідкість.

– Чи зустрічали в продажу штучну їжу?

– Ні. Я думаю, її продають у дуже великих містах, або на експорт. В країні дуже багато людей, їх потрібно годувати. Тут все велике: картопля,морква, цибуля, огірки. Але немає молочної продукції – сметани, вершків, кисломолочного сиру, адже китайці не переносять лактози. Можна знайти невеличку пачку вершкового масла, яке коштуватиме дуже дорого (десь 200 грн.). Китайці віддають перевагу сиру тофу, продуктам із сої.

– Юліє, як китайці ставляться до розвитку та освіти дітей?

– Діти змалечку, з 2 – 3 років, відвідують якісь заняття, вивчають англійську мову, логіку, математику. Або творчі гуртки – гімнастику, співи, танці. Адже, щоб вступити до університету, потрібно бути дуже розумним, так як велика конкуренція. Навчання в університеті коштує дуже дорого. Взагалі, батьки віддають багато грошей на навчання та розвиток дітей. Цікавим є те, що китайські немовлята народжуються у віці 1 рік. Вік рахують не від дня народження, а від нового року, за місячним календарем. Тому діти, які народилися із різницею у декілька місяців, за документами можуть бути різного віку. Щоб не було плутанини, краще уточнювати рік народження тієї чи іншої людини (якщо бажаєте знати традиційний вік азіата).

– Чи доводилося вам звертатися до медзакладу?

– У медичних закладах у них все по-іншому. Наприклад, коли робиш флюорографію, роздягатися не потрібно. Щоб поміряти тиск, кладеш руку в спеціальну коробочку, і вона відразу показує результат. У гарних клініках звертаєшся до лікаря, який про все розпитує, дає поради. Виходиш, на рецепції сидять медсестра чи секретар. На моніторі комп’ютера вони бачать, що лікар призначив. Пацієнт забирає тут пакет з ліками, оплачує. Дуже зручно, не потрібно ходити по аптеках. Якщо у людини нежить, або кашель і навіть підвищена температура, це не привід не відвідувати школу або дитсадок, чи не ходити на роботу. Китайці говорять: «Пий теплу воду, і все мине». І дорослі, й діти скрізь із собою носять пляшечки з теплою водою. Ліки в аптеках, в основному, всі рослинного походження. Взагалі, китайці ведуть здоровий спосіб життя, займаються спортом. У парках, скверах часто можна зустріти групи людей різного віку, які виконують вправи або розучують танцювальні рухи. Багато майданчиків облаштовано вуличними тренажерами.

– Китай – комуністична країна. Як воно?

– Тут все підпорядковується системі, але це не відчувається в повсякденному житті. Та є декілька аспектів. Партія є єдиним землевласником у Китаї, вона здає в оренду земельні ділянки китайському народу. Тут неможливо купити квартиру назавжди. Вона буде належати вам лише на 50 років. А потім знову повернеться державі. Критика режиму не допускається. У сучасних умовах до обов’язків цензорів додався нагляд за Інтернетом. У Піднебесній заборонені Фейсбук, Інстаграм, Ютуб. Найпопулярніша соцмережа WeChat. Це на кшталт нашого Вайбера, але в ній можна і спілкуватися, і гроші зберігати, і оплачувати товари, послуги. Взагалі, в Китаї не розраховуються готівкою. За покупки розплачуються, підносячи до товару телефон.

– Як китайці, зазвичай, відпочивають?

– На вихідні чи свята їдуть десь на море, чи за місто. Але вони, як правило, не плавають і не засмагають а ховаються від сонця.

– Чи вдалося вивчити мову?

– Китайська – дуже складна. Її потрібно вчити. Просто так, як інші, вона «не прилипне». Якісь елементарні слова ми знаємо, але, звичайно, вимовляємо не так. Місцеві з нас сміються. Чоловік краще знає мову, адже працює в цій сфері.

– Що для тебе ця Піднебесна?

– Коли потрапляєш до Азії на довгий час, залишається тільки два шляхи: або прийняти Азію усім серцем і одного прекрасного дня зрозуміти, що не можеш без неї жити, або тікаєш у бік аеропорту, проклинаючи місцевих жителів за їх зовнішність, мову, звички, клімат тощо. Не дивлячись на те, що життя в Китаї періодично створює дискомфорт, мені вдалося прийняти його у своє серце. Більш за все я люблю Піднебесну за щоденне здивування та захоплення тим життям, що кипить у її містах та селищах. Для мене Китай – не просто східна країна, це величезний світ, наповнений несподіванками, здивуванням, що ховає в собі безліч секретів та загадок, які не так просто розкрити і відгадати жителям інших країн.

– Дякуємо тобі, Юліє, за цікаву розповідь. Бажаємо, щоб у тебе в житті все склалося якнайкраще.

Інтернет-міст організувала і провела Наталія Матвєєва.


Додати коментар

Захисний код
Оновити

Лебединская информационная сеть Неофициальный сайт города Глухова  Шосткинский портал Липовая ДолинаВеликая Писаревка
© 2006-2016 Лебедин press - Передрук матеріалів за наявності гіперпосилання на www.lebedinpress.com.ua
Лебедин press не несе відповідальності за зміст коментарів.
Редакційна колегія. Головний редактор Василь Дацько.
Телефон: 2-28-91 Факс: 2-28-91

Email: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.