сб.12142019

Лiтнi подорожi лебединцiв чернiгiвщиною

Лiтнi подорожi лебединцiв чернiгiвщиноюНеймовірним дивом Чернігівщини називають дендрологічний парк «Тростянець», який знаходиться в Ічнянському районі Чернігівської області. Це парк-пам’ятка садово-паркової архітектури XIX століття, створена зусиллями і коштом Івана Скоропадського. Тож, 3 серпня лебединці вирішили відвідати чарівну Чернігівщину, адже Тростянецький парк – видатний ландшафтний парк України.

Подорожувальники дізналися, що своє життя парк розпочав у 1834 році. Іван Скоропадський був великим любителем природи та архітектури, а тому намагався поєднати це в садово-парковому мистецтві. Тростянецький дендропарк відзначається своєю багатою флорою – це різноманітні види хвойних і листяних дерев, а ще й екзо­тичні види рослин. Особливо цікавими є «гори», висота яких сягає 35 метрів. Цікавою є їх історія. У 1857 році Іван Скоропадський відвідав Париж, де побачив різні види парків із штучними пагорбами. За зразок він узяв парк Джеймса Ротшильда, який втілив на Чернігівщині. У дендропарку створено своє­рідний швейцарський ландшафт, що нагадує Альпи. Цікаво, що посередині парку розташований Великий став, довжиною 1,3 км і завширшки майже 100 м., а колись на цьому місці був звичайний струмок, який було штучно збільшено. Окраса ставка в парку – це лебеді, якими захоплено милувалися туристи з Лебедина.

Лебединці мали змо­­гу побачити рід­кіс­ні дерева: смереку Фразера, смереку ка­лі­форнійську, яли­ну ка­надську, тую ве­ле­тен­ську і велику колек­цію листяних, зокрема дубів, яким більше 250 років.

Цікаві історії розквіту та занепаду парку, історичні факти про родину засновника, життєві шляхи нащадків, які лебединці   почули від екскурсовода, зацікавили кожного вражаючими подіями та легендами.

Посмакувавши щойно з печі чернігівськими пиріжками з вишнями та капустою, пройшовши близька 5 км, які навіть не відчулися, загадавши бажання на «Лаві бажань», подорожувальники зробили світлини на згадку і отримали сувеніри від працівників парку.

Незадовго до подорожі до дендропарку, ле­бединці побували в Густинському Свято-Троїць­кому жіночому монастирі та старовинному палаці Галаганів у Сокиринцях. Саме там і виникла ідея   побувати в Качанівці.

Тож, подихавши «швейцарським» повітрям, подорожувальники з Лебедина   відправилися до історико-культурного заповідника «Качанів­ка».

Качанівський парк є пам’яткою садово-паркового мистецтва XVIII століття і одним з найбільших пейзажних садів в Україні та Європі, який увійшов до рейтингу семи найкращих фортець нашої держави.

Туристи з Лебедина уважно слухали цікаву роз­по­відь екскурсовода і довідалися, що на те­риторії маєтку збереглися кілька десятків старовинних будівель: флігелі, Георгіївська церква, альтанка Глінки, будинок садівника та інші господарські споруди. У різний час жили, творили або гостювали у власників маєтку Тарас Шевченко, Микола Гоголь, Михайло Глінка та Ілля Рєпін. Влітку 1838 року в Качанівці плідно працював над оперою «Руслан і Людмила» Михайло Глінка. Між іншим, одним із господарів садиби був рід Тарновських – вони були відомі далеко за межами українських земель та володіли неймовірними статками. Поміщики Тарновські, які довгий час володіли будівлею, були колек­ціонерами й меценатами, підтримували мистецтво в Україні. У Василя Тарновського-стар­шого якось гостював його друг по ліцею – Микола Гоголь. Кімната письменника з деякими меблями та особистими речами збереглася дотепер. Саме тут він прочитав першу версію «Тараса Бульби». До Тарновських неодноразово приїжджав і Тарас Шевченко, якого пов’язує з маєтком ще й кохання. Тарас Шевченко у травні 1843 року, під час своєї першої подорожі по Україні, їхав з Петербурга прямим призначенням у Качанівку, куди перед тим переслав одну зі своїх найкращих картин – «Катерина». У палаці збереглися не лише інтер’єр залів, а й багато старовинних меблів і два каміни. З першого поверху розкішними дерев’яними сходами з декоративним поручнем ми піднялися на другий поверх. Там розташовані зали для балів, фуршетів, вистав, а також чайна кімната зі стилізованим романтичним балконом. Із нього ми побачили чарівний парк і ставки. Художник Ілля Рєпін приїжджав до поміщиків, щоб збирати матеріал для своєї картини «Запорожці пишуть листа турецькому султанові». Екскурсовод розповіла, що останній, кому належав маєток «Качанівка», був «цукровий король» Павло Харитоненко. Під час весілля своєї доньки він засипав усю алею (450 м.) від церкви до палацу цукром, щоб життя в неї було солодким, а в ті часи цукор мали можливість придбати лише багаті люди, бо ж бідні пили чай з медом.

Маєток добудовувався, перебудовувався, змі­­ню­вав власників, занепадав і розквітав. Однак незабаром прийшла радянська влада, і з ча­сом більшу частину оздоблення палацу було розграбовано. Згодом на території Качанівки розміщувались дитячий будинок, лікувальні установи.

Лебединці дізналися, що 24 листопада 1981 року Качанівку оголосили Державним історико-культурним заповідником, відтак її поступово відновлюють.

У заповіднику проводять наукову, пошукову, дослідницьку, культурно-просвітницьку й експо­­зиційну роботу, знімають фільми, се­ріа­ли, відео­кліпи відомі виконавці, й не тільки українські, а також зірки світового масштабу. І це все тому, що Качанівка – неповторна, чарівна, романтична, овіяна легендами, створена, щоб закохувати в себе, і лебединці в цьому мали змогу переконатися.

Наталія Логвиненко, м.Лебедин.


Додати коментар

Захисний код
Оновити

Лебединская информационная сеть Неофициальный сайт города Глухова  Шосткинский портал Липовая ДолинаВеликая Писаревка
© 2006-2016 Лебедин press - Передрук матеріалів за наявності гіперпосилання на www.lebedinpress.com.ua
Лебедин press не несе відповідальності за зміст коментарів.
Редакційна колегія. Головний редактор Василь Дацько.
Телефон: 2-28-91 Факс: 2-28-91

Email: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.