Малюнок, який радує

«Ми - люди бідні, проте - благородні»

Добрий день, шановна редакціє! Місто Суми та Сумщина для мене – не чужі. Часто бувала у відрядженнях ще з кінця шістдесятих років, коли йшло будівництво водогону. А потім працювала в управлінні гідромеханізації, яке намивало територію Харківського масиву в Сумах. Перевіряла відповідність намиву території до проектної документації. Та ще й дідусь був родом із Сумщини. Газета «Будьмо разом» мені подобається своєю різноплановістю, тому теж підготувала розповідь про своє, сокровенне. Якщо надрукуєте, буду вдячна.

З повагою, Людмила ОСОКА, м.Київ.

(Продовження читайте у новому номері тижневика «Будьмо разом» за 22 серпня 2019 р.).

Незабаром!

Віч-на-вічіз міським головою

Лебедина 1998-2002-го років

АНАТОЛІЄМ МАЛИШЕМ

Слідкуйте за публікаціями!

«Будьмо разом» - газета для сімейного читанняпорадниця, друг і спів­розмовник

Передплатна ціна: 1місяць – 26,57 грн. 3 місяці – 79,71 грн. 6 місяців – 159,42 грн.    

Передплатний індекс для міста і району 49 097

Ціни вказані без послуг зв’язку

Анонс оповідання "Таємниця"

Ось і пролунав для випускників останній дзвінок. Наталя, яка навчалася посередньо, ніяк не мріяла про вуз, тому відразу влаштувалася на швейну фабрику, поки що ученицею. Хоча у швейній справі розумілася, бо ж придивлялася до бабусиних виробів. Та була майстринею і обшивала все село. Тож Наталя на канікулах вирушала до бабусі і вчилася в неї швейному ремеслу.

Перші робочі дні для Наталі були нелегкими, проте згодом вона опанувала конвеєр. Одержавши першу зарплату, заспішила до бабусі. Обдарувала її гостинцями, дякуючи за підтримку, науку. Її душу весь час тягнуло в село, бо там, у бабусиній оселі, затишно, приємно, пахнуть квіти на її подвір’ї, а ще приваблюють бабусині страви. Додому ж їй не хотілося йти, бо там вітчим скоса дивиться. А ще їй ніколи не вдається навести лад в оселі, бо її молодші братики і сестрички від другого маминого шлюбу неслухняні, шкодять у хаті, не допомагають батькам. Не дуже вони охочі до роботи.  А тут ще одна біда: все частіше Наталя стала бачити маму напідпитку. Про вітчима годі й говорити.

Єдиною розрадою для дівчинки була бабуся. А згодом і Андрій. Вона зустріла його на танцювальному майданчику: запросив до танцю. Відтоді й почали зустрічатися.

Юна Наталя знайшла розраду в Андрієві, який уже відслужив у війську, закінчив технікум і займав невисоку, та все ж посаду, на великому заводі. Здавалося, він буде їй надією і опорою в житті. Довірилася юнакові... Продовження читайте у номері тижневика за 22.08.2019 р.