Відомий Майстер Слова

Відомий Майстер СловаВолодимир Дудченко знаний не лише в Лебедині та районі, а й в інших районах Сумщини. Відомий краєзнавець, маститий журналіст (більше 50 років віддав цій справі), який тривалий час працював редактором місцевого радіомовлення, завідувачем відділом Лебединської міськрайонної газети «Життя Лебединщини», позаштатним автором тижневика «Будьмо разом». Володимир Григорович був непересічною творчою особистістю. У 2012 році в результаті багаторічної кропіткої праці Володимира Дудченка вийшла його книга «Лебедин на межі тисячоліть. Вулицями рідного міста». Автор зібрав цікаві матеріали про вулиці Лебедина, людей, які мешкають у ньому – знаменитих і простих, відомих і не дуже. А ще Володимир Григорович завжди мав неперевершене почуття гумору. Дякуючи цьому, творча громадськість побачила його гумористичні збірки «Їдемо до ринку», «Вогняні вила» та інші.

Сьогодні Володимиру Григоровичу Дудченку виповнилося б 87 років. Але вже три роки, як його немає з нами. Земля пухом і Царство Небесне відомому Майстру Слова! Пройшли роки, але й сьогодні його творчі доробки досить актуальні. В цьому, шановні читачі, ви можете переконатися, прочитавши видрукувані нижче віршовані рядки.

Колектив тижневика «Будьмо разом», ветерани-журналісти.

 

Чеcний чоловік

Дружки зустрілись на базарі,

Знайомого чихвостили гуртом:

– Дрібненьким пробиваєшся товаром,

а інженерний роздобув диплом.

Красивий, молодий, пригожий,

Тут, за прилавком, совість продаєш,

Напевне, і диплом купив за гроші,

Тому й три шкури з нас дереш.

– Навіщо ж мені вчитися у вузі,

Кажу всім правду – чесний чоловік:

Диплом мені подарували друзі.

На іменинах. Ще торік.

 

Дійшло

В кабінеті голова

розпікав Гаврила:

— Хто ж по стільки випива?

Міру знай, дурило.

Ось і зараз п’яний ти —

на ногах не встоїш.

А додому ще ж іти.

Пий – та з головою ж.

– Дурень я, цього не знав, –

бідкався Гаврило, —

і до цього випивав,

тільки з бригадиром...

 

І все-таки вона крутиться

Спозаранку похмелившись,

дід пита онука;

– Що казав у школі вчитель?

Про які науки?

– Географію вивчали.

Всі країни світу.

Що Земля крутитись мусить, —

говорив учитель.

— То, виходить, що і в нього

крутиться земелька, —

зауважив дід про себе,

звівшись веселенько.

– А щоб земля не крутилась

під ногами марно,

скажи вчителю, що треба

закусувать гарно.

 

Чемпіон

Білобрисе онучатко

дідуся питає:

– Які ото види спорту

на світі бувають?

Перелічив дід чимало:

біг, стрибки і штангу,

назвав ігри Олімпійські

і спортивні ранги.

– Ви, дідусю, теж займались

молодіжним спортом?

І з ракеткою ходили

на тенісні корти?

А бабуся, – я підслухав, –

сусідам казала,

що стрибали ви ще й в гречку

й чемпіоном стали.

Тільки чом, незрозуміло,

було вам безпечно:

що стрибали на змаганнях

не в пісок, а в гречку?