нд.10202019

Автостопом по Європі

Автостопом по ЄвропіРоман Волошин із Лебедина, колишній випускник Лебединського медичного училища імені професора М.І. Сітенка. У цьому році закінчив факультет політології Університету Марії Кюрі у Любліні (Польща). У той же час, у рамках програми студентських обмінів навчався у Португалії, в Ліссабонському політехнічному університеті.А ще Роман, не дивлячись на такий щільний навчальний графік, любить подорожувати. Цього літа автостопом він проїхав декілька країн Європи.

– Як виникла ця ідея?

– Цій ідеї вже багато років, завжди любили подорожувати з друзями. Неодноразово практикували такий вид подорожей. Наприклад, у квітні цього року брали квитки з польського міста Катовіце до Мілану, (Італія) – до Ніцци. Францію, Рів’єру об’їздили автостопом до Барселони, а з Барселони повернулися літаком у Польщу. Отже, досвід такий був. Я подумав, чому не можу зробити це сам. Тим більше, закінчив університет, мав час, бажання. Зважив усі «за» і «проти», спланував маршрут і вирушив у подорож.

– Коли ти поїхав?

– У кінці липня. Подорожував близько двох тижнів.

– Скільки країн проїхав?

– П’ять: Польщу, Чехію, Німеччину, Швейцарію, Францію і чотирнадцять великих міст, не враховуючи невеличкі містечка.

– Чи не страшно було подорожувати самому?

– Певні незручності, звичайно, були. Коли залишаєшся вночі, невідомо де ночувати, речі потрібно пильнувати. Але є і плюси. Наприклад, мене часто підвозили далекобійники, а в кабіні лише одне вільне місце.

– Що потрібно знати, подорожуючи автостопом?

– По-перше, зайняти зручне місце. Це, зазвичай, при виїзді з міста перед виїздом на автобани. В таких місцях є або заправки, або парковки, або маленькі магазинчики. Машини ще не набрали велику швидкість і можуть затриматися, бо якщо виїхали на автостраду, там вони уже не можуть зупинитися. Тому в такому місці я ставав з великим листом картону, на якому була вказана назва міста, куди мені потрібно було їхати. І водії. яким по дорозі, зупинялися і підвозили.

– Ставлення було завжди позитивне?

– Я, наприклад, з негативним ставленням не зустрічався. Доводилося іноді стояти по декілька годин, а було, що не чекав ні хвилини. Бувало таке, що заходжу купити води, в руці тримаю картон, і мене люди самі гукали. В основному, підбирали ті, хто колись сам так подорожував. Наприклад, у Німеччині зараз не дуже популярне пересування автостопом, а у 90-ті роки це було досить масове явище, і багато хто з водіїв, які мене підвозили, самі так колись подорожували. Часто зупинялися і далекобійники, бо їм сумно їхати, ні з ким поговорити.

– А чи були випадки коли просили заплатити?

– Був один такий випадок. Навіть не хочеться згадувати, бо він пов’язаний з українцем. Я простояв близько п’яти годин, майже зневірився, і ось підійшов чоловік. Ми розговорилися. Виявилося, що він теж українець, погодився підвезти, але запитав, скільки я можу йому заплатити. Я відповів, що ніскільки. Водій засмутився і сказав, що мене так ніхто не візьме. А я вже до цього проїхав близько тисячі кілометрів. Але довіз безкоштовно.

– Якою мовою, зазвичай, спілкувалися?

– Коли їхав по Польщі – польською, я її добре знаю. А потім – англійською. Як їхав до Чехії, мене підвозило подружжя, яке родом з Естонії, спілкувалися російською.

– Романе, ти проїхав п’ять країн. Загальне враження від доріг?

– Це великі автостради, де рух не обмежений, швидкість – теж. По 4-6 смуг в різні боки. Дороги, звичайно, ідеальні. У Польщі багато трас будується, особливо у напрямках до великих міст з Любліна до Варшави, до Вроцлава.

– Плануючи поїздку, яку мету пе­реслідував?

– По-перше, відвідати декілька нових країн, де я ще не був, побачити нові міста. Наприклад, у Німеччині я був, але лише у західній частині – Кьольні, Дюсельдорфі. Цього разу хотів заїхати в Дрезден, Мюнхен. Завжди мріяв побачити Берлін. А також і нові країни. Таким чином я для себе відкрив Чехію і Швейцарію.

– Де найбільше сподобалося?

– Вразила Прага, хоча метушлива, багато туристів. Але в цій країні своя атмосфера, свій шарм. Можу відмітити Мюнхен – великий, просторний, центр Баварії і Страсбург, хоч він і не великий, але затишний. Там багато туристів з Канади, Америки. І, звичайно, сподобався Берлін.

– Як вдавалося вирішувати проблеми харчування і ночівлі, адже грошей, як я зрозуміла, обмаль?

– По-перше, я подорожував з гітарою. В деяких містах, де багато туристів, грав на гітарі і таким чином заробляв. Продукти купував у великих супермаркетах, там помірні ціни, крім Швейцарії. Іноді ночував у хостелах. Часом користувався додатком на телефоні – «Каучсерфінг». Люди запрошували переночувати у себе безкоштовно, розповідали про своє місто, куди краще піти. Незручність була в тому, що коли ти плануєш поїздку завчасно, з господарем можна домовитися на потрібну дату, а коли я приїжджав у місто, не плануючи, часто повідомляли, що немає вільних місць. Оскільки я заробляв гітарою, і в мене були невеликі заощадження, жив економно і грошей вистачило.

– Яка була найцікавіша зустріч?

– У Щецині я заїжджав до друзів. Цікава розмова була з водієм, до речі поляком, він підібрав мене у Мюнхені і через Австрію завіз у Цюріх (Швейцарія). Він ділився своїми враженнями про Україну.

– Проїжджаючи країни, чи не було складностей?

– У країнах шенгенської зони немає жодних перевірок. Лише при в’їзді в Швейцарію, адже це не країна Європейського союзу.Правда, на пропускному пункті затримався лише на 15-20 хвилин.

– Швейцарія сподобалась?

– Не виправдала моїх очікувань, бо все дуже дорого. Природа шикарна, гори вражають, але міста такі, як і в Західній Європі. Для бюджетних туристів Швейцарія – не найкращий варіант.

– Мрія здійснилася. А в майбутньому – де б ще хотів побувати?

– Я б хотів побудувати декілька маршрутів. Перш за все побувати в скандинавських країнах, проїхавши через Литву, Латвію, Естонію, паромом у Фінляндію, Швецію – Норвегію – Швецію – Данію. Ще один маршрут – країни Балкан – Чорногорія – Албанія, Хорватія, з заїздом в Афіни, Солоніки – Стамбул, через Румунію повернутися в Україну. Але це вже точно не цього року.

Ще б хотілося в Африці побувати.

–До речі, здобувши європейську освіту, все ж повернувся в Україну?

– Планую залишитися на Батьківщині. Вірю, що буду потрібним тут.

– Дякую за розмову. Бажаю, щоб збулися усі твої задуми і мрії. І нових, цікавих подорожей!

Південь Франції (по дорозі з Ніци в Монпельє). Біля міста Екс-ан-Прованс.

м. Берлін (Люстгартен).

м. Нюрнберґ.

Розмову вела

Наталія МАТВЄЄВА.


Коментарі  

 
0 #1 Парфюмер 05.10.2019, 16:18
"Коли залишаєшся вночі, невідомо де ночувати, речі потрібно пильнувати."

- Да рухни я в огонь вечной кары, чтобы захотелось путешествовать таким образом.
И что, ни разу личные вещи европейские братки так и не скомуниздили?

"Ще б хотілося в Африці побувати."

- А вот там, не исключено, твою кандидатуру, Рома, африканские братки могут с удовольствием рассмотреть в качестве сытного и вкусного обеда. Прошу не обижаться за плоский юмор, но такая мысль первым делом пришла в голову.
Жениться тебе надо, Рома. И страсть к путешествиям мигом пройдёт. Хочешь здесь подберу тебе кандидатуру?Пол итологов здесь, окромя меня, раз-два и обчёлся.
Цитата | Скарга
 

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Лебединская информационная сеть Неофициальный сайт города Глухова  Шосткинский портал Липовая ДолинаВеликая Писаревка
© 2006-2016 Лебедин press - Передрук матеріалів за наявності гіперпосилання на www.lebedinpress.com.ua
Лебедин press не несе відповідальності за зміст коментарів.
Редакційна колегія. Головний редактор Василь Дацько.
Телефон: 2-28-91 Факс: 2-28-91

Email: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.