Сторінка історії ЗПК

Сторінка історії ЗПКБуло в нашому місті солідне підприємство – завод поршневих кілець. І не просто було. Слава про нього, його продукцію линула на весь тодішній Радянський Союз, в усі куточки великої держави вона доставлялася. Поршневі кільця, виготовлені лебединськими робітниками, користувалися великим попитом. Працювала на заводі чимала кількість людей – і чоловіків, і жінок. Всі вони дорожили честю підприємства, мали гарні заробітки, тому плинності кадрів майже не було. Навпаки, престижно було бути «поршневиком». Скільки сьогодні жителів нашого міста згадують завод, якому віддали все життя!

Поглянувши на ці фото, теж згадають минулі роки у черговий раз і ті, хто на них, і рідні та близькі цих людей, адже пам’ять нетлінна.

Але, на превеликий жаль, на сьогодні «мудрі» власники заводу роздерибанили його: працівників (а їх було вже зовсім небагато, не стільки, як колись) звільнили, обладнання вирізали. Хіба це не варварство? Дуже образливо за закони, прийняті в нашій незалежній Україні, що викидають людей із робочих місць на вулицю, а підприємствам «укорочують життя».

НА ЗНІМКАХ: вгорі – трудівниці механічного цеху заводу (як бачите, самі жінки), а наладчиком обладнання в ньому був Борис Тимофійович Семененко, який згодом став майстром на підприємстві. На жаль, він уже відійшов у Вічність. (Фото 1978 року);

внизу – група заводчан на параді з нагоди чергової річниці Великого Жовтня (фото початку 80-х років минулого століття).

Фото з архіву родини Семененків, м.Лебедин.