Іронічна розповідь сільського листоноші
- Деталі
- Категорія: Новини
-
21 лист. 2019
- Перегляди: 1379
Важка ця справа нині із газетами.
Ті – ні про що, інакші – проститутки.
Й не дефіцит – папір на самокрутки.
Не йдуть у нужник з важними портретами –
Приніс прогрес і в хутори рулончики.
Не в моді і газетні лопушини.
Вже оселедці та кавалки шинки
Не вчитуються у масні закончики.
«Колись пили «Столичну» ми стаканами.
На неї порчу – бісова та мама!
Були ж бики – тепер ніззя і грама!
І дуже сумно в пресі без стаханівців!» –
Бурчать старі. Але вони – підписники.
А молоді – у Фейсбуці-Фейсбуці,
Народжені з навушником у вусі,–
Вони не передплатники, хоч свисни їм.
Несила прогресивні ті мережі всі
І те кіно, в якім Голобородько,
А не зелений з космосу приходько,
Носити в сумці дядькові тверезому.
Тож ми, мов динозаври, без відчаю
Пощезнем, як полільниці колгоспні.
Тепер таврують людність і наосліп!
І мічені клейма не помічають…
х Х х
Супутникові тарілки калюж –
Ось і всесвітнє телебачення.
І, як глядач, умощується плющ
Після осіннього посвячення.
На вічній плазмі пам’яті води
Дорогу топчуть різні інфузорії.
Трапляється і так, що в час біди
Лише в калюжах репортажі зоряні.
Василь Пазинич,
листопад 2019 року.
Невелике південне містечко. Тут і тепле море, і сади, що радують смачними плодами, і виноградники з янтарними гронами, і величаві соковиті кавуни… Словом, тут є все, тут комфортно і затишно, сонячно і весело. Всім цим наповнена й родина Семенцових – Віри і Юрія. Та хіба щаслива вона? Зовсім ні, бо вже майже десять років подружжя разом, а оселя ніяк не наповниться дитячим сміхом.
Коментарі
Лише в калюжах репортажі зоряні."
Залишилось тiльки запитати, а хто ж накликав той час бiди?
(Хоча там одним часом вже не обiйдешся - там заколотилося горе-нещастя на декiлька наступних поколiнь!)
Хто накликав отi калюжнI репортажi з багнюки?
Чи не зореокi "патрiоти"-поет и?
Зазирнiть, пане Василю, хоч до тiєї калюжi - може, побачите там i свою провину? Невже до вас так нiколи й не дiйде, що персонально ВИ накоїли?