Невелике південне містечко. Тут і тепле море, і сади, що радують смачними плодами, і виноградники з янтарними гронами, і величаві соковиті кавуни… Словом, тут є все, тут комфортно і затишно, сонячно і весело. Всім цим наповнена й родина Семенцових – Віри і Юрія. Та хіба щаслива вона? Зовсім ні, бо вже майже десять років подружжя разом, а оселя ніяк не наповниться дитячим сміхом.
Одного літнього вечора після денного чергування Віра поверталася додому. Ось і її автобусна зупинка. Довкола тиша – і нікого. Лише неподалік майнула одинока постать жінки, закутаної у чорний з білими мережками легенький шалик. І здалося Вірі, що вона поспішила від зупинки. Підійшла до неї ближче, і погляд упав на згорток, що лежав на лаві. У картатій ковдрочці щось ворушилося. Насмілилась розгорнути, а там… малятко. В голові майнуло, чи не та жінка кинула його. Миттєво гукнула її. Жінка озирнулася і окрикнула: «Потурбуйтеся про моє маля». І зникла, ховаючись між будинками і деревами... Продовження читайте у тижневику "Будьмо разом" за 16.01.2020 року.
Цю світлину із сімейного архіву принесла до редакції наша читачка Анна Грек. На ній зображений її дідусь Григорій Ілліч Кравченко (сидить), уродженець села Софіївка Будильської сільської ради. Служив у кавалерії єфрейтором, загинув у 1918 році. Знімок датований 1916-им роком. На звороті напис: «Сурова жизнь – коль молодость одета в гимнастерку и юность перетянута ремнем». Минуло більш ніж 100 років, а напис актуальний і зараз.
Коментарі