ср.02262020

Про Бишкінь

Про БишкіньНа піщаній рівнині лівого берега ріки Псел у 1678 році виникло село Бишкінь. Існує декілька версій його назви.Є припущення, що на нашій місцевості оселилися вихідці з Бешкіна Зміївського повіту. Звідси й пішла назва села, яка поступово видозмінювалася і нині звучить, як «Бишкінь».Інша легенда говорить, що коли під час весняної повені річка ставала повноводною і виходила зі своїх берегів, то по ній проїжджали торгові судна. Вони по Дніпру переходили на його притоку Псел і просувалися до верхів’я річки. Це були торгові судна, які належали башкирам. В нашій місцевості біля урочища Катран була побудована пристань, куди й причалювали торгові судна. Люди з навколишніх сіл привозили сюди хліб, м’ясо, молоко і обмінювали їх на сіль, тканину, прикраси та інші товари. На причалі завжди було гамірно, кипіла торгівля. А коли під вечір все стихало, на кораблях купці були не спокійні. Вони знали, що вночі на схилах Катрана могли з’явитися розбійники, щоб пограбувати їх. Це були 5 вершників на конях. Тому це місце і назвали башкирці «5 вершників на конях», бо биш -5, кінь – вершник по башкирськи. Пізніше деякі люди почали селитися на березі Псла, ближче до пристані, щоб мати можливість торгувати з башкирцями на місці, а не во­зити товар здалеку. Так з’явилося село, яке стали називати Бишкінь.

Існує легенда, що першими поселенцями села Бишкінь були 5 вершників, що втікали від покарання після придушення Катериною Пугачовського повстання. Як відомо, серед повстанців були в основному башкири, татари, росіяни. Аналізуючи назву села, вона складається із двох слів: «биш» - по-татарському і башкирському означає «п’ять», а кінь – так і є.

Місце поселення, тобто наше село, з усіх боків було оточене водою. З одного боку була річка, а з другого – болото. Прохід був з боку с. Караван. На піщаному березі річки, порослому лісами і чагарниками, і поселилися втікачі. Побудували собі курені, завели сім’ї. Для цього вони виїжджали в зручний час в інші поселення. Село Бишкінь ніколи не було панським, а вільним. Його довго не приймали в общину.

Рельєф села - горбиста рівнина, тому багато тут ярів, урочищ, балок.

На півночі нашого села розташоване урочище Цупаки. В цій місцевості проживав багатий житель Ступак. Багатство він нажив різними способами, вдаючись навіть до крадіжок. Спочатку його переселили в село, але він продовжував красти. За це жителі Бишкіня вигнали його із своїх земель. А за землями, де колись поселились він і його рід, закріпилась назва Цупаки.

На цих же землях, але на північному сході, розташоване урочище Халепи. Жив колись на цих землях рід Ольховиків. Був один у них син, неврівноважений, збуджений, душевно хворий. У народі його звали Халепою. Так і назвали Халепами ці землі.

На луках, ближче до села, знаходиться озеро, яке зветься Золоте. Легенда говорить, що в давнину багатий житель, який жив тут, закопав великий скарб. Багато було шукачів щастя, та знайти скарб нікому не вдалося. Але за цим озером закріпилася назва Золоте. Це озеро багате рибними запасами і тому досі привертає увагу жителів села.

На північному заході села розташований масивний Ключчин ліс. А назвали його тому, що колись у сусідньому селі Межиріч жила сім’я Ключки. Вони віддали дочку заміж за Івана, якого в народі звали Руським, а в придане дали частину лісу, куди вони і виселилися. Так за лісом збереглася назва Ключчин ліс.

На сході села розташовані Козлівські луки, назва яких пішла від того, що в давнину тут паслися великі табуни кіз. Поруч з ними був колись хутір Хвороби, де зараз залишилися одні сади. За ним розташоване урочище Глинище. В давнину для спорудженя будинків використовували глину, з якої робили саман, а глину брали тільки з цього урочища.

На півдні та південному сході села розташовані яри «Барбенків яр» та «Лещенків ярок», які дістали назву від прізвищ власників цих земель.

Село Бишкінь оточене сосновими і мішаними лісами – один з мальовничих куточків Лебединщини. В центрі села, на підвищенні, видніється стара церква. Вона була побудована в 1784 році. Архітектор вдало вибрав місце її розташування. Це найвища точка нашої місцевості, і тому з усіх доріг, які підступають до села, першою ми бачимо церкву. Ця будова втілила в собі велику архітектурну майстерність і позначена на карті Європи як велика архітектурна пам’ятка. Вона носить ім’я християнського мученика Димитрія Солунського. Тому, в день християнського свята Дмитрія, яке святкується 8 листопада, в селі проходить храм.

У роки Великої Вітчизняної війни, коли йшов бій за Бишкінь, багато жителів сховалися в стінах церкви, врятувавши собі життя. Її будова до цього часу вціліла, але церковний куполоподібної форми купол був зруйнований. У післявоєнні роки було побудовано новий купол, але вже чашоподібної форми.

Даша Оношко, учениця 7 класу Лебединської ЗОШ № 1.


Додати коментар

Захисний код
Оновити

Лебединская информационная сеть Неофициальный сайт города Глухова  Шосткинский портал Липовая ДолинаВеликая Писаревка
© 2006-2016 Лебедин press - Передрук матеріалів за наявності гіперпосилання на www.lebedinpress.com.ua
Лебедин press не несе відповідальності за зміст коментарів.
Редакційна колегія. Головний редактор Василь Дацько.
Телефон: 2-28-91 Факс: 2-28-91

Email: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.