Алло, я Вас не чую...

Алло, я Вас не чую...Як же добре дістати із кишені мобільний, натиснути кнопочку і говорити, хоч з людиною із сусідньої квартири, а хоч, із сусіднього чи не дуже, міста. І ніяких тобі дротів, громіздких апаратів. На вулиці говори або де інде, аби зв’язок був. І так ми до цього звикли. (Недарма говорять, що до хорошого швидко звикаєш). Аж раптом – зв’язок одного з операторів почав барахлити. І все частіше стало чути: «Алло, я Вас не чую» «Погано чути». А нещодавно взагалі я почула кумедний діалог: «Алло, добрий день. Не чуєте? Що? На вулицю вийдете? Гаразд. Що? На горище полізете? Ну добре, почекаю. Алло? Все одно не чуєте? Ну добре, передзвоню. Бувайте! Що за зв’язок?!»
Спочатку говорили, що ремонтують вежу, але минає третій місяць, а віз і досі й там. Але ж коштує мобільний зв’язок, ой як недешево. Деякі абоненти збираються змінити оператора. А де гарантія, що якщо масово змінимо оператора, проблеми не почнуться там?
Не так давно багато хто, понадіявшись на мобільний зв’язок, повідмикав, за непотрібністю, стаціонарні телефонні апарати. З таким зв’язком, коли б ми не повернулися до них знову...
Дарина ЗОРЯНА.