пн.09232019

Художник, шахіст, поет

Художник, шахіст, поетГригорія Пирятинця знають в нашому місті як талановитого художника, завзятого шахіста, а ще він займається різьбярством, пише вірші. Ми зустрілися і поговорили з цією неординарною і дуже цікавою людиною.

- Григорію Яковичу, де пройшло Ваше дитинство? Де навчалися?

- Я народився далекого 1947-го року в с. Василівка. Спочатку закінчив Межиріцьку школу. Ще навчаючись, займався в ізостудії, там і отримав перші навички художника. Потім вступив до Охтирського технікуму – на фа­культет - механізація. Але захоплення ма­люванням не покидав, виписував навіть спеціалізований журнал «Художник».

- А далі?

- Далі пішов служити         до армії, пот­ра­пив до НДР. Мої художні здібності були помічені:  коли до чергової річниці Перемоги був встановлений пам’ятник в Дрездені, я брав участь в розробці проекту, робив ескізи. Коли після служби переїхав до Ленінграда, вступив до колишньої імпе­раторської академії, на курс графіки, де навчався у свій час Т. Г. Шевченко.

- Які ще скульптури, пам’ятники зроб­лені за Вашими ескізами?

- У Лебедині це – «Прощавай, зброя» (пам’ятник «афганцям»). Робив ескізи пам’ят­ника козакам у Сумах. Його схва­лили, але через складність та чималі фінансові кошти, поки що відклали.

- Ви ще займаєтеся різьбярством...

- Так, у мене є нахил та орієнтація на монументальну скульптуру. Як то кажуть, «от скуки, на все руки». Мене зацікавив колись скіфський всім відомий звірячий стиль по колекції скіфського золота, що знаходиться в «Ермітажі».

- Коли Ви вперше зацікавилися ша­хами?

- У шість років. У сільському клубі дядьки грали в шахи, а я спостерігав. Вперше зіграв років у вісім. А в десять вже у дорослих вигравав. А по-справжньому грати в шахи мене навчав Дмитро Андрійович Приходько (кандидат в майстри), колишній шкільний учитель. Живе в Межирічі. Він і досі, у віці 83 роки, грає в шахи по листуванню, а не­щодавно перейшов на телефонну гру.

- Потім Ваше захоплення шахами продов­жувалося?

- Так. Коли жив у Санкт-Петербурзі, постійно виходив в Адміралтейський парк, де грали в шахи на лавочках. Я частенько до них приєд­нувався.

- Григорію Яковичу, Ви більше 60 років граєте в шахи. Як намагаєтеся саморозвиватися?

- Постійно виписую журнал «64. Шах­матное обозрение». Розбираю партії Ко­рякіна, То­палова, Каспарова, Ананда, інших відомих ша­хіс­тів. Дитячі пар­тії прогля­даю. Ді­ти ціка­во грають.

- Кількість лю­бителів цієї за­хоп­люючої гри на Лебе­дин­­щині збіль­шу­ється з року в рік?

- Скоріше, що за­ли­шаєть­ся на одному рів­ні. Мо­лодь не дуже ша­ха­ми ціка­виться.

- Із ком­п’ю­тером трап­ля­лося грати?

- Так. Нещодавно навіть за десятикла­совою складністю, зіграв унічию. А це, непросто.

- Говорять, талановита людина та­лановита в усьому. Ви ще й вірші пишете? Прочитайте щось.

- Майже із дитинства. Межиріцькі краєвиди навіяли:

Ой на лузі та й блищить шабелькою річка,

Миє золотий пісочок холодна водичка.

Ой, сяду я на коника та й скакну в ту воду,

Не питаючи ні в кого ні стежки, ні броду...

і так далі.

Це про Межиріч.

- Дякуємо Вам за розмову, Григорію Яковичу. Творчих Вам звершень та ці­кавих проектів.

      Григорій Пирятинець з майбутнім чемпіоном Богданом Шапенком.

 

 

Спілкувалася Наталя МАТВЄЄВА.


Додати коментар

Захисний код
Оновити

Лебединская информационная сеть Неофициальный сайт города Глухова  Шосткинский портал Липовая ДолинаВеликая Писаревка
© 2006-2016 Лебедин press - Передрук матеріалів за наявності гіперпосилання на www.lebedinpress.com.ua
Лебедин press не несе відповідальності за зміст коментарів.
Редакційна колегія. Головний редактор Василь Дацько.
Телефон: 2-28-91 Факс: 2-28-91

Email: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.