сб.02162019

Лебединська ЗОШ І-ІІІст. №3. Історія та сьогодення

Лебединська ЗОШ І-ІІІст. №3. Історія та сьогоденняСпочатку трішки історії
Розвиток капіталізму в Російській імперії, якій підпорядковувалася й Україна, на початку 20-го століття почав вимагати від найманих працівників елементарних освітніх навичок, що й зумовило потребу відкриття початкових шкіл (народних училищ). У кінці 19 ст. місцева влада почала активно впроваджувати загальну початкову освіту, а Лебединське земство розробило плани будівництва мережі народних 2-класних училищ. Роком народження Лебединської ЗОШ №3, спочатку як початкової, став 1914-й – трагічний рік початку Першої світової війни. Згодом, після жовтневого більшовицького перевороту 1917-го, коли після багаторазової зміни влад, нарешті встановилася влада більшовицька, до цієї, вже радянської, початкової школи перевели навчатися і учнів Кобижчанської церковно-приходської школи, а саму її ліквідували. У 1930-х роках школу реорганізували у семирічну, яка продовжувала працювати до жовтня 1941-го, тобто до початку німецької окупації міста. Після визволення з-під окупації в приміщенні школи нетривалий час розміщувався військовий шпиталь, але вже з вересня 1943 року школа продовжила свою роботу як семирічка. Улітку 1954 року навчальний заклад став середньою школою №3. З того часу її офіційна адреса: площа Зуєва, 12, а народна –  школа на Кобижчі.

Директори школи на Кобижчі

З вересня 1943-го по серпень 1945-го директори школи №3 змінювалися часто, інколи вони директорували лише місяць, чи два. Відомо, що ними почергово були Ф. Т. Міняєв,  О.Я. Шовкун, І.І. Радченко, А. Л. Борак, М. Й. Денисенко.  Це пояснюється тим, що їх один за другим забирали на фронт. З жовтня 1945-го у школі директорував П.С. Лук’янов, з квітня 1949-го – І. С. Кобець, з серпня 1949-го – М.Ф. Зініч, з серпня 1953-го – Р.Г. Козловська. З грудня 1954 року по 1965 рік у школі знову директорував М.Ф. Зініч, з 1965-го по 1984-й – К. І. Кравченко, з 1984-го по 2000-й – М. В. Бєлєвцов, з 2000-го по 2010-й – Л. О. Химич, з 2010-го року у школі директорує Т. І. Фролова. Ось коротенькі розповіді про деяких керівників, адже вони завжди були в той, чи інший період, обличчям школи і всього педагогічного колективу.

Зініч Михайло Федорович народився 17 вересня 1918 року в Лебедині  в сім’ї селянина-бідняка. У 1936 році закінчив Лебединську середню школу №1 і працював старшим піонервожатим у школі №4. У жовтні 1938 року був призваний на службу до Червоної Армії. З червня 1941 року він – на фронті. У лютому 1942 року під час  оборони Ленінграда отримав тяжке поранення. Після лікування в госпіталі його комісували. Фронтовик нагороджений орденом Червоної Зірки, медалями “За оборону Ленінграда”, “За перемогу над Німеччиною”. Після війни працював учителем історії в Лебединській школі №4. У серпні 1949 року переведений на посаду директора Лебединської семирічної школи №3, а з січня 1953 року затверджений заввідділом пропаганди й агітації Лебединського райкому КП України. З грудня 1954 року по 1965 рік – він знову директорує у ЗОШ №3. Михайло Зініч став Заслуженим учителем України. З 1965 року його призначають директором новозбудованої СШ №6. Ця проста, скромна і працелюбна людина залишила глибокий слід і добрі спогади у серцях багатьох лебединців.

Кравченко Костянтин Іванович народився 9 березня 1930 року в с. Межиріч Лебединського району. Після закінчення школи навчався в Лебединському педагогічному училищі, а потім у Львівському університеті на історичному факультеті. Працював у райкомі комсомолу першим і другим секретарем. Був директором школи для глухих дітей. З 1965 року по 1985 рік працював директором Лебединської середньої школи №3. Він поєднував у собі мудрість керівника і досвід педагога, який умів творити Людину.



Бєлєвцов Михайло Васильович народився в селі Колядинець, що на Липоводолинщині 21 листопада 1943 року. Закінчив Харківський педагогічний інститут ім. Г.С.Сковороди. Трудовий шлях розпочав у 1961 році вчителем фізичної культури та старшим піонервожатим у Мар’янівській 8-річній школі Липоводолинського району. Перебував на дійсній службі в ЗС СРСР. Після служби Михайло Васильович працював учителем фізичного виховання в Колядинецькій та Беєвській середніх школах на Липоводолинщині. Згодом працював у Лебединській СШ №1, а з липня 1984 року призначений директором  Лебединської середньої школи №3. З 2000 року Михайло Васильович  завідував кафедрою фізичного виховання Лебединського педагогічного училища ім. А.С. Макаренка. Не стало його у грудні 2012 року. За життя у його грудях билося велике серце великого трудівника.

Химич Людмила Олексіївна народилася 25 листопада 1961 року в селі Курган Лебединського району. В 1979 році закін­чила Лебединську се­редню школу №1, навчалася в Лебединсько­му педагогічному учи­ли­щі ім. А.С. Макаренка, а згодом закінчила Харківський державний уні­верситет ім. О.М. Горького. З 1992 року вона пра­цювала в середній школі №3 спочатку як учитель, як практичний психолог, а згодом – як заступник директора з виховної роботи. З 2000 року по 2010-й рік вона керувала навчальним закладом. Одна із заслуг Людмили Олексіївни, як директора школи означена тим, що за роки своєї діяльності на цій посаді вона зуміла створити гнучку демократичну систему управління навчальним закладом, яка сприяє формуванню вільної, гармонійно розвиненої особистості як учня, так і педагога.

Школа сьогодні

Так само, як і директори школи, педагогічні колективи у різні часи протягом усієї діяльності навчального закладу завжди відзначалися високою ерудованістю та високим професіоналізмом. Нині школу очолює Т. І. Фролова, посаду заступника директора із навчально-виховної роботи займає досвідчений педагог Л.М. Дейнека, а заступником директора із виховної роботи – молодий і перспективний педагог А.В.Стрільник. Про саму ж Тетяну Фролову колеги з її школи говорять, як про справедливого, вимогливого та ерудованого керівника.

Навчально-виховний процес у навчальному закладі здійснюють 28 педагогічних працівників, із яких третина – це молоді спеціалісти (К.С. Бугайченко, О.С.Домашенко, Є.В. Звоновська, Н.В.Хоруженко,  В.О.Грабко, І.І. Щербак, Т.Б. Потапенко, Б.М. Фурдило, В.А. Кузьменко).

Дирекція Лебединської ЗОШ №3

Досвідчені педагоги, а це С.М. Стрельник, Т. І. Ружицька, О.В. Пархоменко, Л.О. Капран, Л.В. Ярошенко, О.М. Тонченко, О.К. Дмитрієва, О.М. Солонець, Г.І. Запорожець, Т.О Саричева, В.П. Яковенко, С.М. Таран, О. А. Довгополик щедро діляться своїми педагогічними надбаннями зі своїми молодими колегами. У школі систематично проводиться послідовна робота з обдарованими учнями. Шкільні вихованці у 2013-2014 н.р. стали переможцями ІІІ етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад з історії та біології (Дмитро Трофименко, учень 10 класу; учителі Таран С.М., Пархоменко О.В.), з історії та правознавства (Ольга Снагощенко, учениця 9 класу; учитель Шиян О.М.). Щорічно зростає кількість учнів, які стали переможцями, призерами, лауреатами, учасниками Всеукраїнських та Міжнародних конкурсів, турнірів.

Будні виховної роботи в школі

Одним із пріоритетних напрямків виховної роботи школи є превентивне виховання учнівської молоді. Школа є опорною у місті з даного виховного напрямку, тому знаходиться у постійному пошуку нових сучасних підходів до цієї роботи. Навчальний заклад став переможцем обласного етапу Всеукраїнського конкурсу-захисту сучасної моделі Школи сприяння здоров’ю.  Із 2012 року навчальний заклад визначений як базовий у місті для впровадження програми Європейського Союзу «Школа, дружня до дитини». А в 2014 році вибороли третє місце в обласному етапі Всеукраїнського конкурсу серед шкіл дружніх до дитини.

Виховний процес у шкільному музеї української вишивки

За давньою традицією школа постійно приділяє велику увагу художньо-естетичному вихованню учнів, формуванню їх творчого потенціалу. Третій рік поспіль у рамках регіонального експерименту навчальний заклад працює над формуванням естетичного освітнього середовища, так як бере участь у регіональному експерименті з проблеми «Взаємодія загальноосвітніх та позаш­кільних навчальних закладів в естетичному вихованні підростаючого покоління». Сприяє розвитку естетичних смаків і робота шкільного музею української вишивки (керівник Гавриленко О.В.). Може тому серед її випускників – відомі художники і письменники. І дійсно, найбільший вплив на національну свідомість і в радянський час, і зараз мають журналісти і вчителі.

Гордість школи – її випускники

Лебединська ЗОШ №3 гордиться дуже багатьма своїми випускниками, що стали хорошими людьми. Вони мають найрізноманітніші професії. Багато серед них і вчителів, зокрема тих, які нині працюють у рідній школі. Це О.М. Тонченко - вчитель математики,  Б.М. Фурдило – вчитель фізкультури. Все життя віддали своїй рідній школі Г.Є.Логвиненко, О.С. Козинець, Н.О. Стегній, В.П. Оголь, Н.Є. Жогло. Та серед вихованців школи є такі постаті, що мають знаковість.

Логвиненко Михайло Іванович, випускник семирічки №3, під час війни між СРСР і Німеччиною у 1943-1945 роках – льотчик бомбардувальної авіації. Він народився 8 листопада 1923 року. З початком війни був призваний до РСЧА і відправлений на навчання до Харківського авіа-технічного училища, яке згодом евакуювали в Душанбе. З 1943-го лейтенант Логвиненко перебував на фронтах у складі 16-ї авіаційної армії. Нагороджений багатьма орденами і медалями. Він є частим гостем у рідній школі.

Корнієнко Віктор Йосипович – самобутній художник-аматор, ім’я якого відоме широкому колу шанувальників мистецтва в Україні і за кордоном. Він народився 26 серпня 1937 року в Лебедині. Закінчив семирічку №3 у 1952 році. Все життя був робітником. Він працював муляром на цегельному заводі, в облспоживспілці, м’ясокомбінаті, робітником по виготовленню сувенірів на фабриці пластмасової фурнітури, знову муляром на заводі залізобетонних виробів. Та мав поетичну душу художника. Перша персональна виставка Корнієнка відбулася 1990 року в Лебединському художньому музеї. Вона показала, що талановитий самоук Віктор Корнієнко, хоча й ніде художньої освіти не здобував, та є зрілим та оригінальним художником. У 1995 році в Києві в будинку Національної спілки художників України відбулася персональна виставка з 30 робіт майстра з Лебедина. Це було визнанням його непересічного таланту. За період з 1984 року по 1993 рік він написав понад 500 картин. Його роботи знаходяться у приватних колекціях різних країн, зокрема Канади, США, Німеччини, Польщі та інших. Помер 11 січня 2000 року.

Ткаченко Борис Іванович – відомий прозаїк, публіцист, етнограф, фольклорист, член Національної спіл­ки письменників України з 1994 року. Він народився 18 груд­ня 1937 року на хуторі Масюки Гадяцького району на Полтавщині. У 1952 році закінчив Лебединську семирічку №3, у 1956 році –  Маловисторопський сільгосптех­ні­кум. Працював у сіль­госп­управлінні, головним агрономом районного «Агрохіму». У 1971 році заочно закінчив історичний факультет Київського державного університету ім. Тараса Шевченка. Автор книг «Совість» (1989), «Поле без гербіцидів – душа без погонича» (1991), «Лебедія» (2000), «За горами гори…» (2001), «Пісні рідного краю» (2004), «Важка стежка до Бога» (2007), «Під чорним тавром» (1993, 2008), «Погром» (2010) та інших. Лауреат премії ім. Василя Стуса (2013). Почесний громадянин міста.

Стегній Борис Тимофійович, відомий в Україні та за її межами вчений у галузі ветеринарної медицини, доктор ветеринарних наук, професор, академік Національної академії аграрних наук України, Заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки народився 9 серпня 1951 року в Лебедині у скромній родині колишнього фронтовика і на той час міського службовця Тимофія та Варвари Стегніїв. Закінчивши 8 класів Лебединської СШ №3, у 1967 році за напученням батька вступив до  Маловисторопського сільськогосподарського технікуму, який закінчив з відзнакою у 1971 році. Одразу ж почав працювати старшим ветфельдшером у колгоспі «Україна» (с. Будилка). В цьому ж році вступив на ветеринарний факультет Харківського зооветеринарного інституту за спеціальністю «ветеринарний лікар». Після його закінчення у 1976-1979 роках працював завідувачем ветлікарні у селі Вири Біло­піль­ського району.

Борис Стегній – учень 2 класу, 1959 рік

З 1979 року навчався в аспірантурі при Українському науково-дослідному інсти­ту­ті експериментальної вете­ринарії, а потім працював у цьому ж інституті старшим науковим співробітником. З 1996 року обіймав посаду завідувача відділом профілактики хвороб птиці Інституту птахівництва УА­АН. У 2000 році Б. Т. Стегнія призначено заступ­ником директора з нау­кової роботи Інституту експериментальної і клініч­­ної ветеринарної ме­­­дици­ни, а наприкінці 2001 ро­ку - його директором (нині Національний науко­вий центр «Інститут експериментальної і клініч­ної ветеринарної медицини».

У 1982 році захистив кандидатську дисертацію у Всесоюзному науково-дослідному ящурному ін­сти­­туті; у 1995 році – докторську дисертацію в Інституті експериментальної і клінічної ветеринарної медицини України.

Шкурка Михайло Сидорович, кандидат економічних наук, народився 18 листопада  1937 року в Лебедині. Його життєвий шлях, як для людини тих часів, що мріяла про певні досягнення, цілком типовий: у 1952 році він закінчив Лебединську семирічку №3, у 1956 році –  з відзнакою Маловисторопський с\г технікум, у 1961 році – з відзнакою економічний факуль­тет Хар­ків­сько­го с/г інсти­туту ім. Докучаєва. Після п’яти років роботи в Києві за спеціальністю вступив до ас­піран­тури свого рід­ного інституту, яку успішно закін­чив у 1970 році. Від 1970 року, піс­ля захисту канди­дат­ської дисертації про­­тягом 23 років він очолював науковий під­розділ з проблем розвитку українського села в Київському НДІ. Після цього, до виходу на пенсію, працював у Міністерстві аграрної політики України. Тривалий час проводив дослідження з історії старовинних поміщицьких садиб України, з якими пов’язані життя і творчість Тараса Шевченка. Має цікаві публікації в Шевченківській енциклопедії. Нині проживає в Києві.

Дідок Анатолій Костянтинович – талановитий художник. Народився 4 квітня 1967 року. У 1984 році закінчив Лебединську СШ №3. Після строкової служби в Радянській Армії закінчив відділення реклами Київського художньо-промислового технікуму та відділ станкового живопису Академії художеств України. Його роботи відомі в багатьох країнах світу. Нині займається комп’ютерною 3D-графікою, зокрема, для комп’ютерних ігор. Як він пояснив в одному з інтерв’ю, що, займаючись станковим живописом, зрозумів: саме в 3D-моделях у даний час можна найкраще втілити мрію художника, тобто передати діалектику миттєвості життя і найоптимальніше поєднати форму, колір та рух.


Іван Степанович Радченко, відомий лебединський краєзнавець, автор унікальних спортивно-історичних видань «Спортивні зірки Лебединщини» (2003) та «На спортивних перехрестях» (2013). У книгах вміщені документальні матеріали про життя і спортивні досягнення наших земляків. Народився  1 січня 1942 року в  селі Червлене Лебединського району. У 1961 році закінчив Лебединську СШ №3. У 1961-1964 роках служив в армії.  У 1964-1969 роках очно – заочно навчався в Мінському інституті фізкультури. На запрошення свого колишнього директора школи Михайла Зініча, який тоді директорував у СШ №6, з 1966-го по 2009 рік працював учителем фізичного виховання цієї школи. У його трудовій книжці – лише один запис про прийом на роботу на цю посаду. Іван Радченко також є відомим самобутнім різьбярем по дереву.  Виставки його непересічних поетичних робіт проходили у рідному місті, райцентрах області, в обласному центрі та в столиці України. У його доробку є оригінальний цикл «Місто рідне моє - Лебедин».

Стегній Анатолій  Андрійович - кандидат у майстри спорту (КМС) з лижних перегонів(1993), чемпіон України з лижних перегонів (1994). Перебував у резерві збірної команди України з лижних перегонів у 1992 -1995 роках. Нині директор районної ДЮСШ. Народився 16 вересня 1974 року в Лебедині. Закінчив Лебединську СШ №3 у 1991 році, а в 1998 році – факультет фізичного виховання Сумського педагогічного інституту ім. А.С. Макаренка. Він дав путівку в життя багатьом талановитим спортсменам з числа вихованців рідної школи.



Володимир Олександрович Трофименко – воїн-«афганець». Звісно, що сьо­годні можна скептично говорити про доцільність вторгнення СРСР до Афганістану, про агресивну політику Кремля, але, призвані до Радянської Ар­мії, наші укра­їн­ські хлопці гід­но викону­ва­ли свій сол­дат­ський обо­в’я­зок. Ще в Афганістані вони показали,що ук­раїнці– сміливі і хоробрі воїни, самовіддані та надійні товари­ші.

Нині, коли триває війна за незалежність і територіальну цілісність України, для відбиття агресії РФ до лав ЗС України мобілізовані і випускники Лебединської ЗОШ №3 та ряд батьків учнів цієї школи. Проте, з певних причин, ми поки що не можемо назвати їхні прізвища та імена. Педагогічний та учнівський колективи вносять посильний вклад по підтримці рідної армії, зокрема фінансовий.

Василь Пазинич,

кореспондент

тижневика «Будьмо разом».

ВІД РЕДАКЦІЇ. Шановна Лебединська школа №3! Всі твої випускники, всі твої педагоги, весь наш Лебедин вітали і продовжують вітати тебе зі столітнім ювілеєм, хоча він припав на такі ж трагічні для народу дні, як і рік твого народження. Та пам’ятаймо, що в царині освіти століття – це лише один день. Тож нехай у тебе таких днів буде у вільній незалежній нашій Україні без ліку і ще стільки ж! До цих привітань приєднується і наш тижневик «Будьмо разом»!


Додати коментар

Захисний код
Оновити

Лучшие предложения женские рубашки купить новые и БУ в Украине
Лебединская информационная сеть Лебедин-інфо Сайт города Середина-Буда Неофициальный сайт города Глухова  Шосткинский портал Липовая ДолинаВеликая Писаревка
© 2006-2016 Лебедин press - Передрук матеріалів за наявності гіперпосилання на www.lebedinpress.com.ua
Лебедин press не несе відповідальності за зміст коментарів.
Редакційна колегія. Головний редактор Василь Дацько.
Телефон: 2-28-91 Факс: 2-28-91

Email: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.