пн.11122018

Історичний погляд на рибальство у переддень свята

Історичний погляд на рибальство у переддень святаЗ нагоди нашого свята історик Ігор Білоножко, він же рибалка-любитель, підготував дуже цікаву розповідь про рибальство від часів прадавніх до теперішніх. Сподіваємося, що й вас вона не залишить байдужими. Рибальство, поряд зі збиральництвом і мисливством, було одним із занять первісної людини. Його виникнення вчені датують епохою кам’яної доби. Безсумнівно, воно не могло не поширитися й на території України, адже з давніх часів люди селилися тут на берегах численних річок та озер. Одним із способів добування риби була ловля на мілині: каламутили воду – риба спливала на поверхню, або заривалася в мул, виказуючи себе бульбашками. На початку зими, коли крига була прозорою і нетовстою, рибу глушили колотушкою. При її спливанні пробивали ополонку й виймали здобич руками. Згодом з’явилися різноманітні рибальські снасті. Це підтверджують археологічні знахідки – глиняні та кам’яні грузила для риболовних сітей, різноманітні гачки тощо, які належать до черняхівської культури (II—V ст.) та наступних культур (VI— IX ст.). Згодом і слов’яни користувалися ятерями та вершами. На річках, приміром, на Пслі, для вилову риби у великих кількостях обладнували системи глухих перегородок з вузькими проходами. У ці лабіринти заходила риба, і її виловлювали саками чи іншими засобами.

Особливу цікавість викликає рибальство козацьке. Відомий український дослідник історії українського козацтва Дмитро Яворницький у своєму творі «Історія запорізьких козаків» (т.1, розділ «Хліборобство, скотарство, рибальство, мисливство, городництво й садівництво у запорізьких козаків») зазначає, що з усіх промислів у них найрозвинутішим було рибальство: «козак поза війною - табунник, скотар, а особливо рибалка». Рибальство було першою галуззю усіх промислів низових козаків і давало їм необхідний і найуживаніший харчовий продукт, рибу, а разом з тим слугувало джерелом багатства для всього війська: з рибальства козаки й одягалися, і взувалися, і зброю здобували. Тому серед них не казали «ловити рибу», а виробився особливий термін «добуватися, йти на здобич».

Очевидці розповідають, що, наприклад, ріку Самарь за рибні багатства козаки називали «святою» рікою; що в ріці Орелі рибалки за одну тоню (перший у сезоні улов, авт.) витягали понад 2 тисячі найбільших рибин; що в деяких озерах було стільки риби, що вона гинула від тисняви, псувала воду й заражала повітря; що в річці Домоткані водилося безліч раків, часом до 9 дюймів завдовжки; що лише в одному Гарді за час з 1 серпня по 1 жовтня 1771 р. спіймали до 4380 штук різної риби на частку лише старшини.

Та з усіх рибних місць найкращим, безумовно, був Дніпро; в ньому рибалили від самих порогів до самого лиману й по лиману майже цілорічно, хоча найкраще риба ловилася навесні й восени.

Головними знаряддями лову були: неводи, косяки, мережі, самолови, крім того, звичайні малі й великі рибальські сіті. До перелічених знарядь інші свідки додають іще один оригінальний метод риболовлі - за допомогою річкової видри: зловивши маленьку видру, запорожець привчав її до того, що вона, мов кіт, лягала біля його ніг і навіть спала разом з ним під одягом, котрим укривався козак. Виростивши таку видру, запорожець використовував її для риболовлі: вона входила у воду, здобувала там рибу й поверталася з нею до свого господаря, роблячи це кілька разів підряд.

Рибалки вивчали звички і повадки риб, коли і де вони нерестяться, якими пастками їх найкраще ловити в різні пори року. Риболовний промисел породив багацько забобон та марновірних прикмет, зокрема ознаки вдалого і невдалого лову. Рибу вживали в їжу свіжою, в’ялили, сушили, солили. З утвердженням християнства і запровадженням постів її додавали до юшки, борщу, картоплі тощо. Риба використовувалася і як обрядова страва. На Святвечір готували варену, смажену або печену рибу.

Сьогодні, крім промислового, маємо і любительське рибальство, яке впродовж другої половини XX ст. чітко розділилося на два види: любительське і браконьєрське. Аматорське рибальство перетворилося на масову форму відпочинку. В Україні, після розпаду СРСР, День рибалки був «підтверджений» Указом Президента України від 22.06.1995 р. за № 464/95, і досі носить свою назву «День рибалки». Згадаймо, що раніше практично кожному колгоспові належали упорядковані ставки, у яких розводили і щороку виловлювали з них чимало товарної риби. За невелику, або й символічну, плату місцевим жителям дозволялося в них і рибальство любительське. Приміром, у Московському Бобрику сезонний квиток (квітень-вересень) для любителя-риболова коштував усього 25 карбованців. І ті 25 крб. поверталися рибалці сторицею.

У переддень свята та в цей день вітають не тільки тих, для кого рибальство стало професією, а й тих, для кого заняття риболовлею є спортом чи хобі, своєрідним станом душі чи способом поєднання з природою. Вітають навіть тих, хто полюбляє ловити рибку лише зі сковороди. Рибалки - це особливе братство із людей різних професій, занять і вікових категорій. Це можливість не лише відчути насолоду від азарту, а й зануритися біля водойми у філософські роздуми. Тож гаряче вітаємо нашу особливу співдружність із Днем рибалки і щиро зичимо їй лише доброго улову в усьому!

Ігор Білоножко,

вчитель історії та рибалка-любитель.

На фото: поважний гість «Куточка рибалки», лебединець Микола Веснін: чудова людина, досвідчений викладач музики Лебединського педагогічного училища і не менш досвідчений риболов. Він говорить: «І грала ця псільська щука, масою дев’ять кілограмів, на жилці мого спінінга, як на струні, створюючи сучасні рибальські композиції з цікавими звукорядами і тональними центрами! Але все сталося не за щучим велінням, а за моїм!».

Василь Пазинич,

ведучий «Куточка рибалки».


Додати коментар

Захисний код
Оновити

Лебединская информационная сеть Лебедин-інфо Сайт города Середина-Буда Неофициальный сайт города Глухова  Шосткинский портал Липовая ДолинаВеликая Писаревка
© 2006-2016 Лебедин press - Передрук матеріалів за наявності гіперпосилання на www.lebedinpress.com.ua
Лебедин press не несе відповідальності за зміст коментарів.
Редакційна колегія. Головний редактор Василь Дацько.
Телефон: 2-28-91 Факс: 2-28-91