пн.10222018

Уривки лебединських розмов

Уривки лебединських розмовРозповідає шофер рейсового автобуса:

- В одного ще не дуже старого лебединського чоловіка померла жінка. Його товариші бачили, як він сам мучиться. Тож якось його підговорили й повезли свататися до удовиці в одне село, що біля Псла. Він їй сподобався, а ось вона йому – нітрохи. Та сказати їй про це прямо він не наважився. Тож він їй і каже: «Я б у тебе й залишився, та не знаю, чи в тебе ота­кий

Уривки лебединських розмов

Розмовляють жінки старшого віку:

- І що воно ото агітує? Хіба ж можна на нього покластися? Якби, приміром, вишикувати наше село в одну шеренгу не по зросту, а в такому порядку, кому можна більше довіряти, то воно б було в ній самим останнім.

- А ще воно було б останнім у тій шерензі, яку

Уривки лебединських розмов

Розмовляють дві жінки:

- У молодості бувало, як підеш до лікарні навіть із ячмінцем на оці, то однак лікар казав, аби ми роздягалися, а тепер…

- А тепер навіть, коли підеш з отією болячкою, при якій потрібно б і роздягнутися, так уже лікар не припрошує роздягатися, а призначає лікування і так, без роздягання…

Хрюша-випивоха

Хрюша-випивохаСвині дуже розумні, як і собаки. Їх інколи використовують на митницях. Вони мають хороший нюх, знаходять наркотики. А ось цю комічну історію я почула від мого приятеля – ветеринара Івана Петровича. Якось купив він на ярмарку порося. І почалися проблеми. Ве­редливе кувікало відмовлялось їсти і молочну кашу, і вітаміни. Хазяїну порадили давати йому перед їжею брагу для апетиту. Підійшов «п’ятачок» до миски, понюхав рідину

Уривки лебединських розмов

Уривки лебединських розмовРозповідає тітонька Оксана:

– Було це бозна-коли. Отак воно час біжить! Уже й онуки до школи ходять. А 1 вересня 1970-го нас із Грицьком з нашого хутірця відвели до школи в центральне село. До дитсадка ми не ходили, тож нашим вихованням займалися бабусі та діди, корови та гуси. Посадили нас, двох хуторян, за одною партою.

Чи знесе українська курочка золоте яйце?

Чи знесе українська курочка золоте яйце?У нашій пам’яті ще тепліє народна казка, в якій Дід і Баба не могли розбити яйце, знесене Курочкою Рябою. Поклали вони яєчко на лавку, а Мишка бігла, хвостиком зачепила — яєчко впало і розбилось. І не треба проводити журналістське розслідування — все прозоро: шкоду заподіяла Мишка, бо яйце ляпнуло за її активних дій. Ось тоді Курочка Ряба твердо вирішила знести яйце золоте, аби хоч якось потішити безпорадних

Уривки лебединських розмов

Розмовляють два чоловіки середніх літ:

– Ти – це, насправді, тільки наполовину ти, а наполовину не ти!

– А як це понімать?

– А так, що ти – природна довбешка!

Майже детективна історія

Майже детективна історіяФедір повернувся додому вранці після нічного чергування. Заглянув у спальню. Ліжко було застелене.

- Оце сюрприз! - подумав чоловік. - А де Настя? І тут помітив клаптик паперу на журнальному столику. На ньому друкованими літерами було написано: «Твою дружину викрали. Готуй тисячу доларів. Інакше не побачиш Настю, як своїх вух».

Поговорили...

Поговорили...Майже всю зиму проскніли Максим із Петром у заметених снігом обійстях.

А оце здибались на вулиці. У кожного набрався повен міх усіляких думок — є про що поговорити.

— М-да,— зітхнув Максим.

Уривки лебединських розмов

Розповідає працівник «Но­вої пошти»:

– Привезли ми якось од­ній баб­ці замовлений товар. Газову плиту. Вона й каже: «Заносьте, хлопці, в коридор!» А ми їй, бо таки ж вона старенька, запропонували: «Та ми можемо вам і в хату занести!» А вона – нам: «У хату не треба, бо там стіл накритий. У мене ж шашлик!»


Сватання

Пригадується така історія із періоду моєї юності. Вирішили якось сільські парубки влаштувати жартома сватання. А тут якраз свято «Кузьми-Дем’яна» підвернулось, так би мовити, храмовий день. От і пішли вони, прихопивши авторитетного дядька, до заможного селянина, в якого була на виданні дівка, свататись. Дівку, правда, Всевишній чомусь обійшов і розумом, і вродою. Чи, може, мати согрішила у Великий піст, чи батько забув

Уривки лебединських розмов

Розмовляють дві старі жінки біля сільського ФАПу:

- Ото минулого року пізно восени, як появилися в лісі такі-сякі гриби, стала я пасти кізок. Шукаю собі сироїжки, зеленушки та опеньки, а кози слідком за мною пасуться. Дивлюся – і вони почали сироїжки хрумати. А потім як побачили червоні мухомори – так аж лобами за них билися. Кинулася їх від мухоморів відганяти – не віджену! Гнала їх додому і думала: «Ну, все тепер моїм кізонькам

Лебединская информационная сеть Лебедин-інфо Сайт города Середина-Буда Неофициальный сайт города Глухова  Шосткинский портал Липовая ДолинаВеликая Писаревка
© 2006-2016 Лебедин press - Передрук матеріалів за наявності гіперпосилання на www.lebedinpress.com.ua
Лебедин press не несе відповідальності за зміст коментарів.
Редакційна колегія. Головний редактор Василь Дацько.
Телефон: 2-28-91 Факс: 2-28-91