Уривки лебединських розмов

Говорить молодий сільський господар:

- Ну ти подивись! Колорадські жуки одкладають такі яйця, що жодного тобі бовтка!  Усі до одного вилуплюються. Інше діло – індокачки! Буває сидять-сидять – і висидять,  трясця їхній матері, одне убожество!

х   Х   х

Розмовляють два чоловіки біля магазину:

- Вже тричі поприскав картоплю од колорадських жуків – вони й тричі поздихали. Та знов налупилися! У цьому році, мабуть, не жуки, а смугасті чорти!

- Ото так само, мабуть, вони й про нас думають: труять нас і труять, бо воно не люди, а чорти!

х   Х   х

Розмовляють сільські баби:

- І що воно мені в цьому році попалися за поросята? Тільки мене крізь загороду побачать, або й лишень почують мої шкарбуни, і зразу волають – «хрю!» та «хрю!»

- Та воно такі й люди є. Одне ходить собі мовчки і балакає з людьми тільки у справі, а інше –кого лиш побачить, так одразу рот як розкриє – і не зупиниш: рохкає та й рохкає!

х   Х   х

Розповідає чоловік приятелеві на базарі:

- Телефонує мені вчора свояк, і по голосу зрозуміло, що він трохи веселий,  та й питає: «Ти добре розумієшся на грибах, тож я хочу тебе ось що допитатися. Я – в лісі. Що воно оце таке за гриб: ніжка біленька, красива; уверху біля ніжки – чорненьке та таке як мох; шапочка – тугенька; всередині шапочки – рожевеньке?» А його й питаю: «А ти, мабуть, із жінкою?» Він відповів ствердно. Так я йому й кажу: «Схоже, що ти мені описуєш не гриб, а жінку. Ось сам подумай!»

х   Х   х

Говорить чоловік пенсійного віку:

- А я Віті так сказав: «Оце тобі 60 стукнуло. Якщо можна й після пенсії затриматися у тому газпромі – затримуйся, бо вдома тобі баба наділить таку посаду: «Подай-прийми, піди – зроби, а може, це, а може, й те». Цілий день, не присідаючи, по господарству товктимешся – і твоєї роботи не буде видно! І під кінець дня однак будеш жінкою оббурчаний».

Розмови підслухав і записав

Никанор Лагідний.