вт.10232018

Уривки лебединських розмов

Уривки лебединських розмовГоворить чоловік років за п’ятдесят:

- Раніше, тобто в молодості, рідня зустрічалася все більше на весіллях, на хрестинах, на іменинах та на проводах до армії. А тепер, на жаль, все частіше на похоронах…



х   Х   х

Розмовляють чоловіки, віку близького до дідівського:

- Ото він мене й питає, чому я не хрещуся. А я йому й кажу: «Бога гнівити не хочу. Не навчили мене в дитинстві хреститися, бо й батьки мої не хрестилися. Та з настоятелем церкви в сусідньому селі особисто домовлявся про те, щоб дітей моїх кумів той охрестив, бо в ті часи моїм кумам не можна було того робити: один кум служив у міліції, а другий – учителював. А мені що? Мене б з роботи не вигнали, я ж був простим шофером.

- А я, пригадую, якось поїхали ми з кумою та з мамкою дитини хрестити мале до церкви. Іще тоді я парубкував. Заходимо до храму, а я в чорних окулярах. Батюшка мені й каже: «Ви, молодий чоловіче, що за кума дитинці, зніміть у храмі окуляри». Я й зняв. А там свіжий «бланш» на все око. Словом, перед хрестинами потрапив в одну історію. Батюшка це помітив та й каже: «Бачу, добродію, що й вас недавнечко хтось добряче перехрестив!» Що тут казати: молоді ми тоді були і гарячі!

х   Х   х

Розповідає сільський дід:

- Ото в 1990-х возили ми в столицю продавати сало. Газом із балона свиню осмалимо, трохи вимиємо, щоб шкура темно-жовтою зосталася. А тоді покупцям-городянам кажемо: «Бачите, яка темно-жовта шкурка на салі, бо свиня соломкою смалена. Нам же перед тим знайомі повідали, що городяни дуже добиваються сала зі свині, що осмалена соломою. Наївні люди! Та соломою вже хтозна одколи в селі ніхто не смалить, бо це дуже довго та й зараз тієї довгої соломи немає! Зараз комбайни тільки дрібненьку січку видають. Газом свиню осмалюють, а тоді для запаху на ній охапок сіна припалюють.

х   Х   х

Розповідає веселий сільський дід:

- Років п’ять тому влітку поїхав я рано-ранесенько велосипедом у ліс по гриби. Знаю одну таку урожайну місцинку. Приїхав, значить, а там уже стоїть автівка, і ходять по моїй місцині чоловік та дві жінки. Я їм спересердя й кажу: «Ви, мабуть, сумчани?! Матері вашій ковінька! Та за вами нікуди не встигнеш! Якби гриби росли і в чорта в пельці, то й там би ви були першими!» А одна жіночка, така дуже завидна чорнява молодиця, й каже мені: «Та ви перестаньте, дєдушка, сердитись. Хіба це ж ви гриби посіяли? Краще давайте познайомимося, а потім підходьте до нас снідати. Ми вам і чарочку коньячку для апетиту наллємо». Ну раз така справа, то я зразу й подобрішав. А після трьох чарочок і зовсім добрим став. Ще й почав отій чорнявій молодиці підморгувати. А вона мене у гості в Суми почала запрошувати. Я її й питаю: «А куди ж до вас, красуне, приїжджати? Свою адресу ви ж не назвали!» А вона й усміхається: «Сказала б я вам і свою домашню адресу, так ви ж її за отим пеньком зразу забудете! Я вам скажу таку адресу, яку ви ніколи в житті не забудете! Я працюю лікарем у центрі по лікуванню СНІДу. Тож заходьте до мене в гості краще туди». А я їй: «Отака трясця! Та туди уже такі діди, як я, не заходять!» А вона: «Це як сказать! Недавно до нас зайшов один шістдесятип’ятирічний. Сам десь у якоїсь молодої дівки поСНІДав, ще й своїй шістдесятирічній дружині з того снідання дієтичного борщику приніс. Тепер обоє лікуються!» Я дуже поспасибкав отій чорнявій молодиці за таке запрошення в гості і кажу: «Та краще вже ви до мене по гриби приїжджайте із таким же гарним коньячком, як оце сьогодні! Я вам дозволяю!»

х   Х   х

Говорить чоловік середнього віку співбесідникові:

- Чоловікові, аби жінку хоч якось обдурити, потрібно добряче-добряче натужитися. А якщо жінка задумає чоловіка обдурити, так їй таке діло – що через напомаджену губу за вітром сплюнути.

х   Х   х

Розповідає чоловік середнього віку:

- Колись давно, іще при колгоспах, у нашому хуторі був магазин. І торгував у нім Митро. Якось приїхали жінки на обід із прополювання буряків і заходять до Митра: «Ой, спаси нас! У тебе знаємо повинні буть якісь таблєтки. Так ти нам дай по таблєтці, бо так голови болять, що терпіти несила!» І так на його напосіли, що він і дав їм по пілюлі, які в нього в аптечці завалялися. А тоді розхвилювався та й зателефонував у центральне село до ФАПу Онисії Петрівні. Мовляв, так воно й так, що воно ото за таблетки? А вона й каже: «Вони від поносу!» Приїжджають ввечері ті жінки і знову йдуть до Митра: «Спасибі тобі, Митре, так нам помогли твої таблєтки, що в нас голови перестали!»

х   Х   х

Розповідає дядько:

- Чув недавно у сумській маршрутці як одна жіночка своїй подрузі казала: «З однієї циганки весь сумський базар сміявся: бач, циганка, а гаманець із грошима в неї витягли.Може про це не всі б знали, так вона ж у міліцію заяву написала.

Розмови підслухав і записав

Никанор Лагідний.


Коментарі  

 
всебачу
0 #2 всебачу 12.01.2018, 18:13
В кінці минулого року у стані сп"яніння булим затримані директор ВПУ Лісового господарства Троян А. Г І його товариш по чарці Каща ... і тишина...Пийте хлопці, директорам мона...
Цитата | Скарга
 
 
???
0 #1 ??? 12.01.2018, 15:53
Правительственн ая хроника:

Правительство отметило резкое падение жизни населения. Отмечали в узком кругу, скромно. К столу подавали «Дом Периньон» и устриц.
Цитата | Скарга
 

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Лебединская информационная сеть Лебедин-інфо Сайт города Середина-Буда Неофициальный сайт города Глухова  Шосткинский портал Липовая ДолинаВеликая Писаревка
© 2006-2016 Лебедин press - Передрук матеріалів за наявності гіперпосилання на www.lebedinpress.com.ua
Лебедин press не несе відповідальності за зміст коментарів.
Редакційна колегія. Головний редактор Василь Дацько.
Телефон: 2-28-91 Факс: 2-28-91