нд.06242018

Уривки лебединських розмов

У коридорі ЦРБ розмовляють батько із синочком, якому близько шести років:

- Так що зразу будемо робити: укол, масаж чи закапування?

- Мабуть, зразу укол! Тоді я ляжу та поплачу. Потім – масаж. Потім – закапування. Тоді я знову поплачу. Потім – додому!

х   Х   х

Розмовляють на вулиці Т. Шевченка лебединські жіночки:

- …Тоді старий німець і говорить моєму синові: «Як ви при такій владі живете?! Хіба ж можна допускати, щоб між багатими і бідними існувала така прірва?! У нас колись подібне погано закінчилося!» Він дуже полюбив мого сина, і як той їхав додому із заробітків,то щедро його обдарував.

- А донька моєї сестри перебуває в Китаї. Її обов’язки полягають у тому, аби супроводжувати китайця-бізнесмена на зустрічах та на обідах. Це в них так престижно. Мабуть, наші дівчата гарніші за китаянок!

- Що там «мабуть»! Воно ж і в китайців очі є! Хіба їм повилазило, чи що?

х   Х   х

Розповідає чоловік у рейсовому автобусі:

- У нас у селі був великий прихильник Руського міра і Путіна. Європу називав ж…пою. І куди ж він поїхав, як ви думаєте, на заробітки? У печінку, в селезінку, чи в саме серце Росії? Ні! Поїхав у польську ж…пу!

х   Х   х

Говорить сільська старенька жінка:

- Був у мене страшенно допитливий дід. Як видою корову, то він і питає: «А з якої дійки молока було більше?» Як потрушу сажу з груби, то він знову допитується: «А з якої сажотруски сажі було більше?» Як накопаю картоплі, то знову своєї: «А якого сорту з-під якого куща було картоплин більше?» А оце ходила прибирати його могилку, то й питаю його: «А що це ти, Йване, не допитуєшся про те, з якого ока у мене сліз виплакалося більше?»

х   Х   х

Розповідає сільський дід:

Умер якось од старості мій сусіда. Так у нього, виявляється, був зошит, до якого він багато чого за життя позаписував. Був любителем цієї справи. На жаль, не знаю, де той зошит подівся! Ось що я із того зошита запам’ятав:

«Добре тобі, Миколо, що ти помер од горілки. Усе-таки не од дусту».

«Одгуляли гулянку, подивилися, яка вона була. І нічогенька була, і всього вистачало, та однак дверима, як ішли додому, грюкнули».

«Бог наліпив людей усяких: і хороших, і поганих, і кривеньких, і горбатих, і отих, що на Донбасі, і отих, що тут у нас. Та наліпив же їх, дери його батько, Бог, а не якесь невмійко!»

«Усе буває перший раз. Навіть третій раз женитися, як Сидорів Петро».

«Хрін його знає, що воно в Україні за постійний хрін!»

х   Х   х

Говорить дід Микола Олександрович в палаті урологічного відділення ЦРЛ:

- Мабуть, потрібно було мені, аби вискочив камінець із нирки, попросити сусіда-фермера, щоб він завів свого трактора, посадив мене в причіп і покатав з вітерцем годину-другу по наших дорогах. Одначе, є проблема. Чи камінь би з нирки вискочив, не знаю, а ось останні мізки з моєї голови після їзди по наших дорогах повилітали б однозначно!

х   Х   х

Говорить мама школярикові біля однієї з шкіл Лебедина:

- Хіба ж можна на товариша казати, що він лох?

- Можна! Хіба ти не знаєш, що лох розшифровується як «лебединський охайний хлопчик?»

х   Х   х

Розмовляють сердиті дядьки:

- У цивілізованих державах так: чим більше ти вкрав, тим більше тюрми й отримаєш. А в таких, як оце наша, зовсім по-іншому: чим більше ти вкрав, тим більше й гарантій у тебе, що не посадять.

- А так воно у нас через те, що у керівництві: хитрий лис, рудий біс, ні риба ні м’ясо, тюремний щур та той, що при кожній владі завжди в шоколаді.

Розмови підслухав і записав

Никанор Лагідний.


Додати коментар

Захисний код
Оновити

Лебединская информационная сеть Лебедин-інфо Сайт города Середина-Буда Неофициальный сайт города Глухова  Шосткинский портал Липовая ДолинаВеликая Писаревка
© 2006-2016 Лебедин press - Передрук матеріалів за наявності гіперпосилання на www.lebedinpress.com.ua
Лебедин press не несе відповідальності за зміст коментарів.
Редакційна колегія. Головний редактор Василь Дацько.
Телефон: 2-28-91 Факс: 2-28-91