пн.10152018

Уривки лебединських розмов

Розмовляють дві старі жінки біля сільського ФАПу:

- Ото минулого року пізно восени, як появилися в лісі такі-сякі гриби, стала я пасти кізок. Шукаю собі сироїжки, зеленушки та опеньки, а кози слідком за мною пасуться. Дивлюся – і вони почали сироїжки хрумати. А потім як побачили червоні мухомори – так аж лобами за них билися. Кинулася їх від мухоморів відганяти – не віджену! Гнала їх додому і думала: «Ну, все тепер моїм кізонькам – пропадуть від мухоморів!» А вони лишень веселішими зробилися: ледве не на верхівки дерев залізали!» Так вони всю осінь мухоморами й ласували.

- І яке ж молочко вони після тих мухоморів давали?

- А я його не пробувала. Я його всеньке людям продавала. А покупці його дуже хвалили і говорили, що смачнішого молока ніколи в житті не пробували.

х   Х   х

Чоловічий крик із-за паркану (мабуть, на собаку):

- Чому це ти так зло гавкаєш!? Прогноз каже, що скоро вже потепліє!

х   Х   х

Розмовляють дві жінки в автобусі (рейс «Лебедин–Гадяч»):

- Їду оце на цілий тиждень онучків няньчити.

- А як же господарство?

- Та яке там у нас господарство! Одна назва од нього зосталася. Корови ми вже позбулися. Може, й не позбулися б, так вона ж захворіла – і пішла «шабаям» на «доріз». За свинями, курьми, качками та кролями й чоловік зможе доглянути!

- А що ж він буде цілий тиждень їсти?

- Та я йому наварила каструляку борщу, у трьох чавунчиках – три сорти каші. А ще наліпила повну морозильну камеру вареників із капустою й картоплею, багато пельменів. А ще замісила кавалок тіста на галушки.

- Так це ти наготувала йому їжі на чотирьох!

- А він іще в мене(хе-хе!) – і чоловічу справу за чотирьох робить!

х   Х   х

Розповідає молода сільська жінка на автовокзалі:

- А в нас ось яка історія трапилася. Домовилася одна баба, що до неї на днях приїдуть купувати пір’я за гарну ціну якісь бідові хлопці. Якось вона пішла вранці до магазинчика по хліб. До нього від неї – доплюнути можна навіть старій бабі. Хату не замикала, а лишень підперла віником. У магазині трохи забалакалася. Приходить додому – а воно ж то хата навстіж! Зайшла в хату – а воно ж то на кроваті ні перини з пір’ям, ні подушок немає! І в міліцію не стала заявляти, бо, мовляв, сама ж винна, що хату не замкнула. Ось так нині над людьми «добрі люди» й знущаються!

х   Х   х

Розповідає воїн Збройних сил України на автовокзалі:

- Питаєте, як до нас на нашій території Донбасу ставляться? А ось як! Рухалася якось наша колона, і поблизу одного села в нашому БеТееРі поломка трапилася. А воно ж саме куріло та морозило добре. У броні й замерзнути можна. Ми стали проситися в селі, аби в якійсь хаті переночувати. Впустила нас до себе на ночівлю лише одна стара баба. І то – не до хати, а до благенької літньої кухні. І не за спасибі, чи за те, що дров їй нарубаємо, а за тисячу гривень за те, що в її кухоньці ніч перебудемо. Так що – по-всякому воно буває… Правда, воно й удома стосовно нас доволі байдужості від окремих громадян.

х   Х   х

Говорить жінка до чоловіка (поблизу базару):

- А ти свої нерви складай у сірникову коробочку! І від них будеш припалювати свої цигарки та розпалювати грубку! І ти рота мені не затикай! На мій рот – іще не з’явилася на світі затичка!

х   Х   х

Говорить жінка, розглядаючи себе в дзеркало у вестибюлі однієї організації:

- Дзеркало завжди бреше – скільки б жінка в нього не дивилася!

х   Х   х

Розмовляють два чоловіки у віці:

- Так що ж це виходить?! Надя Савченко – героїня України і водночас терористка та російська шпигунка?! Що ж тепер буде?!

- Та нічого не буде. То її обміняла Україна в Путіна за двох російських розвідників, а тепер Путін обміняє її в України за двох наших хлопців.

х   Х   х

Розповідає жінка біля магазину:

- Чую вранці, як сусідка шпетить свого чоловіка: «Поки б ти спав! Уже сьома ранку, а ти тільки з хати вийшов!» А він її й питає: «Ти курей уже випустила?» А вона: «Давно-предавно! Бо якби півень так довго спав, як оце ти, то було б його курям, як і мені: тижнями б ходили нетоптаними!»

х   Х   х

Розмовляють чоловіки біля ЦРЛ:

- Сказав мені невропатолог, що нерви мої розійшлися на всі чотири сторони.

- А мені лікарка порекомендувала їсти часто, але потрошку. Часто – у мене то вийде, а ось потрошку – хтозна чи й вдасться.

Розмови підслухав та записав

Никанор Лагідний.


Додати коментар

Захисний код
Оновити

Лебединская информационная сеть Лебедин-інфо Сайт города Середина-Буда Неофициальный сайт города Глухова  Шосткинский портал Липовая ДолинаВеликая Писаревка
© 2006-2016 Лебедин press - Передрук матеріалів за наявності гіперпосилання на www.lebedinpress.com.ua
Лебедин press не несе відповідальності за зміст коментарів.
Редакційна колегія. Головний редактор Василь Дацько.
Телефон: 2-28-91 Факс: 2-28-91