чт.06202019

Уривки лебединських розмов

Розповідає працівник «Но­вої пошти»:

– Привезли ми якось од­ній баб­ці замовлений товар. Газову плиту. Вона й каже: «Заносьте, хлопці, в коридор!» А ми їй, бо таки ж вона старенька, запропонували: «Та ми можемо вам і в хату занести!» А вона – нам: «У хату не треба, бо там стіл накритий. У мене ж шашлик!»


х Х х

Розповідає чоловік середнього віку:

– Здав мій приятель одному май­строві в Лебедин свої «Жи­гу­лики».Розваль-розваллю. При­ї­хав забирати в обумовле­ний термін, то й не впізнав свою стареньку. Перетворив отой умілець його машину, бувалу в бувальцях, в цяцьку. Він так зрадів, так зрадів, що далі вже й нікуди. І, побачивши недалечко від своєї новоявленої лялечки якусь автівку, яка мала іще гірший стан, аніж та, яку він здавав на ремонт, запитав майстра: «А ото чия розваль стоїть?» «Моя!» - відповів майстер. «Так чо­му ж ти її не зробиш, як оце мені зробив?!» - здивувався мій приятель. «Так мені ж за те, що я зроблю свою власну машину, ніхто не заплатить!» - відповів майстер.

х Х х

Розмовляють сільські жінки на автовокзалі:

– Недалечко від мене жили дві сусідки. Одна сусідка була такою, знаєте, дуже інтелігентною особою. Учителькою. Якось інша сусідка вирішила з нею за щось полаятися. Мабуть, за межу, чи за курей, що зробили на городі шкоду. І почала. А вчителька їй і каже: «Я сьогодні, Галю, до лайки не готова. Як підготуюся до неї, то тоді тобі й скажу!»

– А в нас було не так. Одна жін­ка іншій сказала: «Сьогодні в мене настрій дуже гарний. Але як буде поганий, ось ти тоді мене й займай. Я тоді тобі покажу, як треба лаятися!»

х Х х

Розмовляють сільські діди:

– Хіба зараз так балакають? Добре пам’ятаю, як іще мій дід як скаже, так наче в око вліпить: «Діти ж то не винуваті, що батьки в них дурнуваті!»

– А мій любив проказувати таке: «Та він такий бідовий, та­кий стахановець, що для кож­ної діжки затичка, на кожному весіллі жених і на кожному по­хо­роні – покійник! А орденом, бач, не нагородили!»

х Х х

Телефонує донька з міста в се­ло батькам (майже анекдот):

– Ну як ви поживаєте? Як там онуки?

– Та в кутку!

– А за що стоять онуки у кутку?

– Та не вони. А ми з дідом!

х Х х

Розмовляють два молодих чо­ловіка:

– Їхав з Полтави до Лебедина. Скрізь дороги ремонтують, а у нас чогось чекають.

х Х х

Говорять дві жінки:

Один – Міжгір’я собі будував, а дру­гий – Маріїнський палац для прийомів ремонтує. Читала в газеті, так там такі суми з державного бюджету виділяються...

Розмови підслухав

і записав

Никанор Лагідний.


Додати коментар

Захисний код
Оновити

Лебединская информационная сеть Лебедин-інфо Сайт города Середина-Буда Неофициальный сайт города Глухова  Шосткинский портал Липовая ДолинаВеликая Писаревка
© 2006-2016 Лебедин press - Передрук матеріалів за наявності гіперпосилання на www.lebedinpress.com.ua
Лебедин press не несе відповідальності за зміст коментарів.
Редакційна колегія. Головний редактор Василь Дацько.
Телефон: 2-28-91 Факс: 2-28-91

Email: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.