Поговорили...

Поговорили...Майже всю зиму проскніли Максим із Петром у заметених снігом обійстях.

А оце здибались на вулиці. У кожного набрався повен міх усіляких думок — є про що поговорити.

— М-да,— зітхнув Максим.

— Умгу,— підтримав його Петро.

— Якби ж...

— Атож...

— Авжеж...

— Ехе-хе...

— Щось таке в світі коїться.

— Все перевернулося догори дном.

— Хто в ліс, а хто по дрова.

— Одні говорять одне, а другі —інше.

— Аж голова макітриться.

— Я ж казав...

— Та й я казав...

— А воно, бач...

— Хто ж думав...

— От тобі й політика...

— Політика тут ні до чого... В усьому винна демагогія...

— Скажеш таке...

— Розпустили язики... А воно ж не так просто.

— Бо політика така.

— Демагогія — ось де корінь зла.

— Політика...

— Демагогія...

— А я кажу: політика!

— Що з тобою, темнотою, говорити!

— Од темноти чую!

На цім Максим із Петром і розійшлися.

А тепер сушать голови: про що ж вони говорили і чого посварилися?

Василь КОСТЮК.

 

 

Міні-побрехеньки

– Сосед, у меня большое горе, от меня сбежала кошка!

– Странно, когда от Вас ушла жена, по-моему Вы так сильно не огорчались.

– Но ведь у моей жены не было трех медалей с международной выставки.

х   Х   х

Мама спрашивает ребенка:

– Почему ты не ешь? Ты же говорил, что голоден, как волк.

– А ты когда-нибудь видела, чтобы волки ели морковку?

х   Х   х

Учительница:

– Мне не нравится, как ты пишешь букву «с». Она у тебя на «е» похожа.

– А мне не нравится, как Вы пишете «5». Она у вас на «3» смахивает.

х   Х   х

– Милый, я забыла в ресторане твои цветы.

– Возвращаться не будем. Я тоже по счету забыл заплатить.

х   Х   х

Продается дача.

– Это и есть тот самый «приличный садовый участок, что Вы продаете? Да в нем же 10 шагов в длину и 10 в ширину.

– Да! Но посмотрите, какая роскошная высота...

Надіслала

Лідія МОЖАЄВА,

м. Київ,

спеціально

для тижневика

«Будьмо разом».