вт.09172019

Уривки лебединських розмов

Розмовляють два чоловіки середніх літ:

– Ти – це, насправді, тільки наполовину ти, а наполовину не ти!

– А як це понімать?

– А так, що ти – природна довбешка!

х   Х   х

Розмовляють сільські жителі:

– У цьому році такі отрути од колорадських жуків продаються, що люди обприскували картоплю по чотири рази. А хто вже й по п’ятому разу.

– Значить, підробка! Он горілку запросто підробляють із якихось хімікатів, ковбасу – із мелених хвостів та ратиць, шоколад – із крохмалю та нафти, ліки – із меленої тирси. А якусь отруту та не зможуть не підробити?

х   Х   х

Розмовляють чоловіки:

– У нас тепер кролів тримають ось як. Спочатку кролиці наводять кроленят. Вони підростають. Тоді ми купуємо вакцину та кролів вакцинуємо. Далі вони чомусь однак дохнуть при гарному кормі. Може, вакцини неякісні. Потім знову купуємо на базарі на розвід кролів. І так усе спочатку!.

– А я тих кролів уже років із десять не тримаю, і ціліші нерви. Кроляче м’ясо, хоч і корисне, але дуже примхливе!

х   Х   х

Розповідає молода сільська жінка:

– Колись ота баба, що отам на закуті біля Галі жила, ну ви здогадалися, хто вона, казала: «Як іде було Петро Деркун додому п’яний, так мені аж смішно на нього дивиться. А як іде, було, мій чоловік додому п’яний, так воно вже й не смішно, а вже аж плакать хочеться… «

х   Х   х

Розповідає старий дід біля сільмагу:

– Колись до нас у колгосп на свиноферму приїхав один важний перевіряючий аж із Сум. Іде- іде, дивиться-дивиться, а воно свині гарні і вгодовані, що аж причепиться ні до чого. Аж ось гульк, а в загороді лежить кнуряка, як трактор завбільшки, але увесь у болоті, як чорт, бо саме дощ пройшов. Тоді він і каже: «Усе у вас тут непогано, тільки кнур дуже грязний!» А одна свинарка і каже йому: «Нічого, що грязний! Зате він до свиней охочий! Ось ви, наприклад, чистесенький і при галстуку, та хтозна чи ви кращий до молодиць, аніж наш замурзаний фермівський тракторист Іван!»

х   Х   х

Розмовляють двоє чоловіків біля банку:

– Не везе й не везе! Суцільна чорна смуга!

– Та то нічого! Життя, як зебра: не везе-не везе, а тоді як повезе – і весь час біла смуга!

– Аби тільки не так, як деяким пішоходам: прямо на переході якраз на білій смузі їх, буває, що збиває насмерть якийсь мажор!

х   Х   х

Розмовляють два старі сільські діди:

– Ну як воно, Петре, життя?

– Та таке, як у нашому віці: у штанях – прикра смерть, а в голові – ще можна свайбу грати з музикою!

х   Х   х

Розповідає сільський дядько:

– Оце як послухаю балачки на вулиці, так і задумаюся: виходить, що найкраще знають, як управляти державою, оті, які ні в себе в сім’ї, ні в себе в хаті, ні в дворі ладу не можуть дати та ще й останній раз щось читали, коли ходили до школи. Словом, куди кінь з копитом, туди й жаба з цицькою.

Розмови підслухав і записав

Никанор Лагідний.


Додати коментар

Захисний код
Оновити

Лебединская информационная сеть Неофициальный сайт города Глухова  Шосткинский портал Липовая ДолинаВеликая Писаревка
© 2006-2016 Лебедин press - Передрук матеріалів за наявності гіперпосилання на www.lebedinpress.com.ua
Лебедин press не несе відповідальності за зміст коментарів.
Редакційна колегія. Головний редактор Василь Дацько.
Телефон: 2-28-91 Факс: 2-28-91

Email: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.