нд.06162019

Уривки лебединських розмов

Розмовляють жінки старшого віку:

- І що воно ото агітує? Хіба ж можна на нього покластися? Якби, приміром, вишикувати наше село в одну шеренгу не по зросту, а в такому порядку, кому можна більше довіряти, то воно б було в ній самим останнім.

- А ще воно було б останнім у тій шерензі, яку вишикували б за наявністю в людини совісті.

- І було б першим у шерензі по наглості.

х   Х   х

Говорить сільський хлопчик:

- Не кажіть при моєму братикові поганих слів, бо для нього всі погані слова, є матюками. Окрім слова дурак. Ось ви обізвали коня сволотою, а мій братик буде казати мамі, що дядя на коня матюкався.

х   Х   х

Розповідає сільська жінка:

- Мій дядько всеньке життя був веселим чоловіком. Коли він оженився у 1963-му, то хата в них стояла повоєнна, тобто хатка й хатинка, і під соломою. Полягали вони спати, а жінка його й придержує: «Не поспішай. Зачекай. Іще мати не спить. Почує». А він їй: «Якщо й почує, то однак нікому нічого не розкаже!» Словом, жартівником був навіть у таких ситуаціях, де інші журилися й плакали.

х   Х   х

Розповідає симпатичний дідусь у міському сквері:

- Так ви питаєте, чому мого дядька кликали Адольфом? А справа тут у тому, що одна пустоголова дівка не поділила парубка з іншою дівчиною – і помстилась їй на дитині. Ішов 1946-й. Дуже любила Галина Степана, але оженився той на Марині. У 1947-му пішла Марина в сільраду записувати новонародженого сина. А секретарем там була ж та сама Галина, її суперниця. Ось Марина їй і каже, аби та записала сина Андрієм. Та й пішла собі додому. А та взяла і записала її сина не Андрієм, а Адольфом. Тоді ж це було серед усіх імен найгіршим іменем, бо Гітлера ж то звали Адольфом. Коли згодом забрали ті документи, то й за голови схопилися. Але що робити?! Народ тоді був не таким грамотним, аби оспорювати дії секретаря сільради. Покляли ту дурну Гальку та й змирилися. Так і прожив мій дядько життя Адольфом. І мав у своєму житії зі своїм іменем, починаючи із самого пуп’янка, багацько насмішок та кпинів. Та як склалося вже воно в житті, так і склалося.

х   Х   х

Розмовляють старі жінки на базарі:

- Мій зять любить пожартувати. Коли заріже свиню, привозить мені зі шматком сала та м’яса ще й хвоста та вуха в придачу.

- Це нічого. Якби приносив лише хвоста та вуха, то це було б зовсім жартівливо. А мій, коли я, трошки погостювавши в нього, збираюся додому, завжди приказує: «Не поспішайте, мамо, зачекайте – я ж іще собаку не одпускав із прив’язі!»

х   Х   х

Розмовляють жінки на лавочці біля універмагу:

- У нашому селі, як відмічали День села, так наш сільський голова разом з усіма сільськими артистами і співав, і виступав.

- А наш сільський голова зможе нам хіба затанцювати. І то – лише танець живота!

х   Х   х

Розмовляють чоловік і жінка в рейсовому автобусі:

- Коли ми минулого року організували проведення зустрічі однокласників, то виявилося, що майже у всіх їх доньки або сини проживають за кордоном. Скоро нікого не залишиться в Україні.

- Нічого. Ми ж то залишимося!

х   Х   х

Розмовляють жінки старшого віку на автовокзалі:

- Як ото іще в селах справляли масові гуляння, весілля та проводи до армії, то в нашому селі остерігалися сідати біля двох чоловіків. Вони їли так, що на столі на відстані витягнутої руки, всі тарілки за якусь там мить порожніли. І ті, хто сидів біля них могли залишитися голодними.

- А в нас і досі такий один є. Правда, масових гулянок останнім часом немає. Якщо й гуляють нині, так у кафе. А там – кожному персональна порція. Хіба з чужої тарілки, як хтось одвернеться, ота ненаїда буде жерти.

х   Х   х

Розмовляють сільські бабуні:

- Мій дід – рання пташка: тільки попоночіє – одразу й спатоньки вкладається.

- А мій – птиця пізня! Біля телевізора – й після півночі! І, як проснеться вночі на канапі біля нього, то лише тоді йде спати на своє ліжко!

Розмови підслухав і записав

Никанор ЛАГІДНИЙ.


Додати коментар

Захисний код
Оновити

Лебединская информационная сеть Лебедин-інфо Сайт города Середина-Буда Неофициальный сайт города Глухова  Шосткинский портал Липовая ДолинаВеликая Писаревка
© 2006-2016 Лебедин press - Передрук матеріалів за наявності гіперпосилання на www.lebedinpress.com.ua
Лебедин press не несе відповідальності за зміст коментарів.
Редакційна колегія. Головний редактор Василь Дацько.
Телефон: 2-28-91 Факс: 2-28-91

Email: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.