пн.10152018

Уривки лебединських розмов

Уривки лебединських розмовРозповідає шофер рейсового автобуса:

- В одного ще не дуже старого лебединського чоловіка померла жінка. Його товариші бачили, як він сам мучиться. Тож якось його підговорили й повезли свататися до удовиці в одне село, що біля Псла. Він їй сподобався, а ось вона йому – нітрохи. Та сказати їй про це прямо він не наважився. Тож він їй і каже: «Я б у тебе й залишився, та не знаю, чи в тебе ота­кий то канал телевізор показує?» Вона – йому: «Показує!» І про який він канал не спитає, а вона йому своєї: «Показує!» Тоді він питає: «А кабельне телебачення у тебе є?» Вона: «Чого немає, того немає!» Той чоловік ураз, начебто засмутився, і каже: «І залишився б я в тебе жити, але в тебе ж кабельного телебачення немає, а я без нього – ніяк!»

х Х х

Говорить сільський чоловік:

- Та отож на хуторі ніхто не вікує, але добрих волоських горіхів там позоставалося багато. Так люди тепер живуть одним днем: вони горіхи не обтрушують, а просто їх спилюють, горіхи обривають – і все. На тому крапка. Так само вони «пообривали» й сливи. Сливу спиляли – сливи обірвали. І не колишні господарі це роблять. У тих би не піднялася рука таке зробити. Це набіжні на хутір таке витворяють. А ще колишнє поселення позаростало американськими кленками, так там підприємливі хлопці дрова заготовляють. Якби повставали колишні хуторяни та побачили таке, то вони б заново померли…

х Х х

Малий городський онук розмовляє із сіль­сь­кою бабунею по мобільному телефону:

- Привіт, бабуню! Що ти там робиш?

- Пораюся по господарству. А ти, онучку, що робиш?

- А мені вдалося у старшого братика взяти телефон, і я зателефонував його другові Вані. Так він на мене накричав, аби я йому не заважав, бо він уроки учить. Я йому сказав, що він слабак, бо мій брат їх уже вивчив. А ще я зателефонував таткові.

- Дитинко, а він що, кудись поїхав?

- Ні. Він після роботи втомився і дрімав у своїй кімнаті. А мені потрібно було терміново в нього спитати, хто придумав мобільні телефони.

- Так ти б сходив до нього і спитав.

- Як би я, бабуню, сходив, коли я в цей час сидів у туалеті!

х Х х

Говорить чоловік у літах:

- Ось кажуть, що начебто армія людині мізки вправляє. Це брехня. Горбатого й дурня тільки могила може виправити.

х Х х

Говорить старенька пенсіонерка:

- Перед такими жирними цінами наша пенсія здається дуже худою. Скоро, мабуть, до продуктового магазину ми будемо ходити як до художнього музею: прийдемо, подивимося на цінники – і додому. Уся надія – на своє домашнє господарство.

Розмови підслухав і записав

Никанор Лагідний.


Коментарі  

 
Пенсіонер
0 #1 Пенсіонер 12.10.2018, 08:25
Лебединські розмови зараз про завод ЗПК. Його ріжуть на метал. Ще одна пам`ятка дебілізму (як колишній молокозавод і т.д.) буде для нас. Ви про це напишіть в газеті.
Цитата | Скарга
 

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Лебединская информационная сеть Лебедин-інфо Сайт города Середина-Буда Неофициальный сайт города Глухова  Шосткинский портал Липовая ДолинаВеликая Писаревка
© 2006-2016 Лебедин press - Передрук матеріалів за наявності гіперпосилання на www.lebedinpress.com.ua
Лебедин press не несе відповідальності за зміст коментарів.
Редакційна колегія. Головний редактор Василь Дацько.
Телефон: 2-28-91 Факс: 2-28-91