нд.01202019

Придумкуватий Оврам (із розповіді колишнього дільничного)

Придумкуватий Оврам (із розповіді колишнього дільничного)В хуторі Нові Ворожбянської сільради жив чоловік, якого звали Оврам і який міг і чарку випити, і характер проявити. От до нього і завітав дільничний міліції Леонід Маліков. Хату в селі в той період рідко хто закривав. А якщо йшов на город, або поратись по господарству, біля дверей ставив віник: це означало, що в хаті нікого немає.Оврам щось майстрував у сараї, а коли вирішив відпочити, почув, як рипнули хатні двері. Глянув у щілину і побачив, як із хати швиденько пішов Маліков. «Це за свідками»,- подумав Оврам. Адже під припічком у ковбушці зберігався самогон. Він обійшов садибу городом, бо від сусіда видно у двір, відкрив вікно, заліз у хатину, швидко вилив самогон в іншу посудину, а в ковбушку налив води, і тим же шляхом повернувся назад. Самогон заховав у картоплі і продовжив займатися своїми справами.

Через деякий час дільничний з двома свідками зайшов у сарай. «Здоров, Овраме. Самогон є?» «Якби був, я б його давно випив», - відповів господар. «Зараз перевіримо. Пішли в хату». В хаті дільничний запитує: « А що в тебе в ковбушці під припічком?» «А я що, в жінки по горшках заглядаю?», - відповів на те Оврам. Дістали ковбушку. «Пробуй», - каже дільничний одному із свідків. Той попробував. «Це вода», - відповів той. «Ану ти пробуй» пропонує другому свідку. Той теж відповів, що вода.

«Яка вода, дай сюди». Приклався Леонід Федорович до ковбушки, а там дійсно вода. «Овраме, коли ж ти встиг? Я ж нещодавно куштував, то був самогон?».

...Через декілька днів застілля у сім’ї Оврама пройшло на славу: було що випити і чим закусити...

Записав

Олексій ДУЧЕНКО,

м. Лебедин.


Коментарі  

 
???
0 #1 ??? 27.12.2018, 16:02
А ось iще одна iсторiя, що справдi трапилась наприкiнцi 1950 рокiв на вулицi Новопетрiвськiй (зараз - Русiянова).

Торгувала тiтка Клерка самогоном, бо жити однiй з двома доньками було скрутнувато. А за самогоноварiння тодi можна було дiстати три роки таборiв та повну конфiскацiю майна. От i думай - ризикувати чи з голоду пухнути.

Якось залишилась у неї на припiчку накрита ряденцем сулiя на два з половиною лiтра. Раптом вона бачить у вiкно, що прямо до її подвiр'я чимчикують через дорогу два здорованя в синiх шинелях - будуть трусити! Вона хутенько винесла ту сулiю на порiг та вилила в пусте вiдро для води, що стояло на крилечку. Накрила зверху фанеркою, а зверху кружку поставила.

Перетрусили менти всю хату, але нiчого не знайшли, бо вона якраз ще не встигла нову бражку заколотити. Виходять вони на порiг, а один i каже: "От же яка спека! Водички випити, чи що?" Та й набрав собi пiвкружки. Випив, хекнув: "Гарна водичка!" Простяга кружку товаришевi: "Хочеш?" А той, з досади, що нiчого не знайшли по "наводцi" якогось злидня, буркнув: "Не хочу".
"Ну, як хочеш!"
Та й пiшли з двору.
Цитата | Скарга
 

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Лебединская информационная сеть Лебедин-інфо Сайт города Середина-Буда Неофициальный сайт города Глухова  Шосткинский портал Липовая ДолинаВеликая Писаревка
© 2006-2016 Лебедин press - Передрук матеріалів за наявності гіперпосилання на www.lebedinpress.com.ua
Лебедин press не несе відповідальності за зміст коментарів.
Редакційна колегія. Головний редактор Василь Дацько.
Телефон: 2-28-91 Факс: 2-28-91