пн.03252019

Уривки лебединських розмов

Уривки лебединських розмовРозмовляють в аптеці дві дами баль­заківського віку, зі слідами неабиякої краси:

– Раніше ми про всяк випадок у своїх сумочках носили презервативи…

– А тепер – валідол, корвалмент і нітрогліцерин…

х Х х

Розповідає старий дідок:

– Протягом життя я виявив такі цікаві закономірності: чим багатше весілля справляють батьки своїм дітям, тим швидше молодята розбігаються. У ледачих наречених, як правило, народжуються хлопці. У працелюбних – дівчата, бо їм все те господарство, яке надбають батьки, потрібно розтягувати по своїх кутках.

х Х х

Розповідає сивий чоловік на авто­станції іншому чоловікові, які опісля сердито розбіглися:

– Хіба то у вас була афера? Ось у нас була як афера, так справжня афера! У нашому селі одна молодиця пустила чутки, що вона має через якогось родича зв’язки з одним цукровим заводом. І хто, мовляв, купить у неї 10 мішків цукру по 400 гривень, тому один мішок – віддає безкоштовно, як премію. Спочатку так і було. Приманка спрацювала. А далі, коли охочих виявилося багацько, навіть із навколишніх сіл, ласих на дурничку, вона стала збирати гроші наперед за цукор, який їм начебто скоро поставлять по дешевій ціні. І назбирала таки чимало грошей, бо дехто вносив гривеньки навіть за сотню мішків. Ну а далі зрозуміло – плакали їхні грошики! Розписки за отримані гроші вона усім простачкам давала, але ж ті папірці не були завірені нотаріусом. Свідків того, як їй віддавали гроші, теж немає. Їй же довіряли. Тепер хоч у суд із тими розписками, хоч у кручу, хоч до нужника. Признаюся, я теж трохи «влетів».

– Я, в принципі, не за ту метку жіночку, я її не виправдовую… Але так їм отим ласим до «халяви» і треба! Так нашого дурноголового Івана і треба вчить, якщо він ніяк не зрозуміє своєю довбешкою, що дармовий сир буває тільки в мишоловці. Поки існуватимуть пусті довбешки, існуватимуть і різного роду шахраї.

– А ти що – дуже умний?! Та пішов ти знаєш куди!

– А ти гадав, що я тобі співчуватиму? Дзуськи!

х Х х

Розмовляють два молодих чоловіки, один з яких під дебелим «градусом»:

– Чому ти такий невеселий?

– Та був на похороні. Потім батька мого друга, як слід, пом’янули. А чи, може, його матір. Оцього я точно й не пригадаю …

х Х х

Розмовляють, очевидно, старшокурсники-медики:

– Соціологія вже знає, хто вийде до другого туру під час президентських виборів.

– Не дуже вір отим соцопитуванням! По-перше, хто платить, то таку й музику замовляє.

х Х х

Розмовляють діди біля продовольчого базару:

– Чи й не дивина, що у вас кума з кумою застали! Ось у нас колись у селі було. Одгуляли молодим весілля, а місяців через три застали свата із свахою. Ті увідкриту й зійшлися – і кудись укатьорили. А тим сватам-розпаркам, що зосталися, робити було нічого, то вони теж зійшлися і стали жити, як чоловік і жінка.

– Словом, людей насмішили донесхочу. Єдині, мабуть, кому було не до сміху, це їхні діти.

х Х х

Розповідає старенька бабця:

– Дивлюся: стоїть у нашому селі якийсь жовтенький агітаційний намет. Аякже – вибори! Хотіла до нього підійти, а мені односельці й кажуть: «Та там тільки газетки роздають!» Думаю: «А на злидня мені їхні газетки? Роздавали б там, приміром, гречку, чи пшоно, зеленку, чи йод, таблетки од грипу, од поносу, ну хоч би од запору, то, може, б і підійшла б до них. Тепер на їхні газетки, що з брехнями, уже ніхто не купується! Та й що з тими газетками? Навіть у нужник не годяться! Краще б друкували свої розумування на рулончиках туалетного паперу. Але найкраще було б, аби продати свій голос за того кандидата, за якого я й так голосувати збираюся».

х Х х

Говорить сільський дід:

– От якби в селі було 44 претенденти на посаду сільського голови, то вам зразу сказали б, що два-три іще так-сяк. А ось решта – невігласи й блазнюки! Тюлька!

– А ти думаєш, що в масштабі України не таке? Та таке ж самісіньке!

х Х х

Розмовляють чоловіки інтелігентної зовнішності:

– У нас як підходять вибори – так і Україна підходить до прірви. Дивись – ще й припинить своє існування!

– А все тому, що із будь-якого народу – лише частина є народом, а решта – так собі.

– Молоді, значить, на заробітках за кордоном, а долю їм своїми голосами у значній мірі визначає юрма та оті, які, при всій повазі до старості, вже вижили з розуму.

Розмови підслухав і записав

Никанор Лагідний.


Коментарі  

 
???
0 #4 ??? 20.03.2019, 20:10
Якщо модератор не забанить мiй попереднiй коментар, то я б хотiв додати ще ось що. Якщо враховувати, що Україна нiколи не була самостiйною державою (в усякому разi - протягом якогось достатньо довгого перiоду) то, значить, в нiй нiколи (!) не було (!) громадян. Були лише пiдданi того чи iншого царя чи короля. I ви хочете, щоб вони дiяли як громадяни? Та з якого переляку?
До речi, та ж сама iсторiя спiткала i росiян: з 1570 року, коли Iван Грозний розчавив демократiю Великого Новгорода, населення Росiї становили не громадяни, а виключно пiдданi: спочатку - пiдданi царя, а потiм - радянської влади.
I ось зараз вам обiцяють демократiю? Звiдки ж вона вiзьметься? Ви вiрите, що негромадяни, тобто вчорашнi хами, що стали панами i дорвались до влади i до великих грошей, вiдразу перетворяться на громадян та почнуть дбати про суспiльне добро, а не про власну кишеню? Ви вважаєте, що вони чомусь повиннi бути кращими - чи дурнiшими - за вас?
Європейцi свою демократiю вибороли всього рокiв за 200 - 300, через страшнi вiйни, кров та муки. Я б радив i нам приготуватися приблизно до тих самих темпiв. А для початку - надбати здорового глузду та позбутися ненавистi до iнших народiв. А ще - не шукати ворогiв на сусiднiй вулицi, коли вони отаборилися у власнiй хатi.
Цитата | Скарга
 
 
???
0 #3 ??? 20.03.2019, 17:11
Цитую З Віталія Портнікова:
Українцям приємно думати, що упродовж століть у них не було державності просто тому, що заважали інші народи, а вони боролися і програвали. Так ось тепер можете переконатися, що це не зовсім так. Держави не було саме тому, що кількість байдужих лицемірів завжди перевищувала кількість громадян. І якщо так станеться цього разу теж — не варто потім звинувачувати Путіна, Росію, байдужий Захід і метеоритний дощ в тому, що Україна кудись поділася.


Повнiстю з вами згоден. Але хотiлось би зауважити, що громадян без держави не буває. Нема держави - нема й громадян. Тут щось на зразок стародавньої задачi про те, що було ранiше - курка чи яйце.
Кажуть, що все-таки - курка, Може воно й так. Але що тепер точно ясно, так це те, що нема у жодного народу бiльшого ворога, нiж його власний нацiоналicт.
Я якось розмовляв з одним з найпалкiших лебединських революцiонерiв. Запитав чи не хочеться йому зараз покаятися перед людьми за те, що вiн твердо обiцяв їм "другу Хранцiю" вже через п'ять рокiв незалежностi. Так от: йому не хочеться. Вiн, правда, вiдповiв достеменно так: "Ми ж не думали, що воно так вийде".
А нещодавно я прочитав цю саму вiдповiдь, слово в слово, в статтi про Фрiдрiха Енгельса. Енгельс точно передбачав, що саме так будуть виправдовувати себе на руїнах колишнього життя будь-якi "революцiонери" -романтики. Може, саме за це, їх з Карлом Марксом нашi "патрiоти" й декомунiзували? Щоб на плескали зайвого?
Цитата | Скарга
 
 
З Віталія Портнікова
0 #2 З Віталія Портнікова 20.03.2019, 14:53
Українцям приємно думати, що упродовж століть у них не було державності просто тому, що заважали інші народи, а вони боролися і програвали. Так ось тепер можете переконатися, що це не зовсім так. Держави не було саме тому, що кількість байдужих лицемірів завжди перевищувала кількість громадян. І якщо так станеться цього разу теж — не варто потім звинувачувати Путіна, Росію, байдужий Захід і метеоритний дощ в тому, що Україна кудись поділася.
Цитата | Скарга
 
 
???
0 #1 ??? 14.03.2019, 14:28
Двi цитати з тексту:

1) "Але так їм отим ласим до «халяви» і треба! Так нашого дурноголового Івана і треба вчить, якщо він ніяк не зрозуміє своєю довбешкою, що дармовий сир буває тільки в мишоловці. Поки існуватимуть пусті довбешки, існуватимуть і різного роду шахраї....

– А ти гадав, що я тобі співчуватиму? Дзуськи!"

А ось я вам, колишнiм єврооптимiстам, що теж колись рвонули за дармовим цукром, таки спiвчуваю. I всi мої знайомi росiяни - теж. Може, ми не в тому селi повиростали?

2) "– А все тому, що із будь-якого народу – лише частина є народом, а решта – так собі."

Пане Никаноре! Ви очевидно ж спiвчуваєте цьому чоловiковi. В усякому разi, так виходить з вашого тексту. Тому питання не до нього, а до вас: що таке "народ"? За якими критерiями ви ото визначаєте, що Iван, наприклад, "народ", а Петро - "так собi"? Вам не здається, що саме тi люди, що присвоїли собi таке право, дiлити людей на "народ" i "не-народ", i пiдвели Україну "до прiрви"? Та ще й продовжують пiдштовхувати, бiдолашну, далi? Як писав поет держави-агресор а дiдусь Крилов: "а не пора ли на себя, друзья, оборотиться?"
Цитата | Скарга
 

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Лебединская информационная сеть Лебедин-інфо Сайт города Середина-Буда Неофициальный сайт города Глухова  Шосткинский портал Липовая ДолинаВеликая Писаревка
© 2006-2016 Лебедин press - Передрук матеріалів за наявності гіперпосилання на www.lebedinpress.com.ua
Лебедин press не несе відповідальності за зміст коментарів.
Редакційна колегія. Головний редактор Василь Дацько.
Телефон: 2-28-91 Факс: 2-28-91

Email: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.