нд.08252019

Незвичайний подарунок

Незвичайний подарунокПісля закінчення російсько-японської війни з далекої Маньчжурії в своє рідне село повернувся воїн-артилерист Яків. Він був високого зросту (до 2 м.), мав незвичайну фізичну силу. Груди його були увінчані урядовими нагородами. Звістка про демобілізацію земляка блискавично облетіла невелике село. Всі односельці прийшли відвідати відважного воїна. З собою несли гостинці: шматки сала, глечики з молоком, горщики зі сметаною, квашені огірки, капусту, яблука тощо.

Воїн радо приймав гостей і в свою чергу дістав із речового мішка паперову скриньку з пиляним цукром. Це був цукор-рафінад, якого ще тут не бачили, і роздав жінкам і дітям. Чоловіків і дідусів частував пахучим турецьким тютюном.

А потім дістав щось кругле і важке. «А це що таке, Якове Герасимовичу?» - здивовано запитали земляки. – Подарунок жінці! – відповів Яків. Всі затамували подих. А це виявилось звичайне артилерійське ядро вагою 16кг. «А навіщо воно бабі?» - запитали діди. «Як навіщо?Це прекрасний гніт для капусти, огірків», - відповів солдат.

Напевне, це був найкращий і найдорожчий подарунок, адже, ніс його воїн від самої Маньчжурії до маленького села, що знаходилось на відстані 12 км від залізничної станції, з якої він прийшов додому.

Олексій Дученко,

м.Лебедин.

 

Фотокартка на пам’ять

Василь Кіндратович проводжав матір на вокзал. Погостювала. Усе їй сподобалося в сина. І квартира простора, хоч у футбола грай. Чотири кімнати. В кожній по два килими. Меблі імпортні. Все блищить. Ступити страшно. Дзеркала. Кришталь. І онучка Марійка - чудове дівча. А, вже розумне, балакуче, веселе. Так і щебече, так і заливається переливистим сміхом. Та все бабусю цілує. Запрошує залишитися. У батька вдалася. Привітна, лагідна.

А от невістка...

Їдуть тролейбусом, а старенька все сумує. Важко із сином розлучатися, у вухах лунає голос Марійки. Не вистачатиме їй і сина, й онучки. Довго пам’ятатиме це гостювання. А невістка...

–Василю, - сіпнула сина за рукав.

–Що, мамо?

–А чи немає в тебе часом фотографії?

–Якої?

–Невістки. Дружини твоєї.

Василь Кіндратович остовпів:

–Ви не захворіли?

–Ти вже вибач, але фотокартку дай, - наполягала. - Може, хоч поганеньку.

–Немає.

–Тоді доки я буду чекати поїзда, візьми таксі й обов’язково привези. Бо важко мені буде без неї, не переживу.

Василь Кіндратович нічого більше не розпитував. Мало що забреде в старечу голову. Але прохання виконав. Привіз фотокартку.

–Дякую, - полегшено зітхнула мати. - Тепер я спокійна. Як тільки захочу до тебе в гості, подивлюся на знімок - і бажання враз одпаде. Мед солодкий, та піна його гірка. А ти приїзди. Обов’язково.

Віктор СЕМЕНЯКА.

 

Міні-побрехеньки

- Ех! Повернути б усі ті гроші, що я за своє життя пропив!

- І щоб ти з ними зробив?

- Як що? Пропив би!

х Х х

Вранці чоловік, поглянувши в дзеркало, питає жінку:

-Наталю, а що ти подумала,

коли я вночі п’яний прийшов з

синяком під оком?

-Нічого не подумала.

Коли ти повернувся

додому, синяка ще не було.

 

 

ДЄВУШКА

Прочитала баба Ліда

Об’яви усюди.

І тепер на свого діда

Подає до суду.

Назбирала купу свідків

У своєму тресті,

Й вимага моральних збитків

За образу честі.

Мов, яке ти право маєш,

Рідний чоловіче,

Що «старою» обзиваєш

Чи бабою кличеш?

Шістдесят мені по праву

Стукне лише в осінь.

Тож як вірити об’явам,

«Дєвушка» я досі.

Аркадій МУЗИЧУК. м. Київ,

спеціально для тижневика

«Будьмо разом».

 

х Х х

Сантехнік закінчив ремонт

крана і каже господині:

- Ну все, бабулю. З тебе півлітра.

- А, може, краще грішми?

- Ні, мені грішми не можна – я їх проп’ю.

Надіслала Лідія Можаєва, м. Київ,

спеціально для тижневика

«Будьмо разом».


Додати коментар

Захисний код
Оновити

Лебединская информационная сеть Неофициальный сайт города Глухова  Шосткинский портал Липовая ДолинаВеликая Писаревка
© 2006-2016 Лебедин press - Передрук матеріалів за наявності гіперпосилання на www.lebedinpress.com.ua
Лебедин press не несе відповідальності за зміст коментарів.
Редакційна колегія. Головний редактор Василь Дацько.
Телефон: 2-28-91 Факс: 2-28-91

Email: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.