Уривки лебединських розмов

Із розмови Никанора Лагідного з однією жіночкою-попутницею.

– Не все те робиться, як говориться. Не вівці обирають пастуха, а пастух оби­рає собі отару. Немає ілюзій, немає й розчарувань.

– Ви, шановна, так мудро і відверто гово­рите, що аж хочеться про це щось згодом написати.


Баєчки про баранів та овець, які присвячені усім виборам, минулим та майбутнім, передвиборчим агітаціям – старомодним і новомодним, які містять психолінгвістичне зомбування, проплаченим блогерам, післявиборчій нетерплячці і сверблячці, пізнішій лютій нелюбові та іноді й ненависті до всенародно обраних в усіх краях, близьких і далеких

 

Агітація

Радіє всяк кушнір та швець:

Завжди доволі в нас овець.

Їх легко заганяти в хлів,

Збудований з облудних слів.

х Х х

Програми, із рожевими туманами,

Стількох уже зробили отаманами.

х Х х

Кисельні береги й молочні ріки –

Незборне це язичество навіки.

х Х х

Отара ждала манни з неба –

Й рекла повчальну: «Ось як треба!

Це мудрість і велике вміння!»

А раптом із небес – каміння?!

х Х х

Отарі навіяли: «Ти – над усе!»

І стадо вже вірить, що й Всесвіт пасе.

х Х х

В отарних мас-медіа справа одна:

Ліпити величне бодай із лайна,

Із мухи – слона, а із гнид – вожаків,

З пеньків, що з очима, – поганських божків.

х Х х

Хто обіцяє стаду гріш –

Пускає стадо те під ніж.

х Х х

Баран, з низьким IQ та хам,

Таким же милий баранам.

х Х х

Якщо моральне зубожіння,

В отарі жодного сумління.

Вибори

Обирали вівці пастуха

З янгольськими крильцями. Ха-ха!

Бо уже за ближнім поворотом

Всі на нього зиркатимуть чортом.

х Х х

Це щастя, як лев над отарою – пан.

І горе, як вівцями править баран,

Або, якщо «гендер», серйозний з лиця,

Там кіпіш підніме, то править – вівця.

х Х х

Часто в безголоссі – важність голосів.

Обирає більшість –чухаються всі.

х Х х

Наш гетьман мудрим є лише тоді,

Як знає, – всівся на сковороді,

Що вхід буває й через чорний вихід,

І де він є, коли прийшла безвихідь.

х Х х

Один мудрець сказав:

«Для «бе!» є небезпека –

Таке обрати «гав!!!»,

Що ніяк буде й бекать.

х Х х

В одній, давно відомій, спілці –

Троянський кінь, троянські вівці.

х Х х

Чи такий хороший опій?

З вівцями – оказія:

Хочуть жити, як в Європі,

Дивляться ж – на Азію.

х Х х

Напаслися вівці блекотної зелені.

І за бараном подались, як зачмелені:

«До раю! До раю!» Та знає шахрай,

Куди та дорога із напрямком – «рай».

х Х х

Баран з портфелем сунув напролом.

І «пудрив» мізки, бо купив диплом.

Отарні, нижче плінтуса, знання –

Дають, бува, й професорські звання.

 

Післявиборче

Щойно виберуть другого,

У підхлібників – дуелі.

І – під нього, і – під нього

З політичної панелі.

х Х х

У нас віддавна так, що пастухи

Провинні ще й не за свої гріхи.

Їх проганяли, зичили пропасти,

Щоб хоч до сліду вигнаних припасти.

х Х х

Тоді вівці наука ловка,

Як бачить смаленого вовка,

В ягнячих шкурах – сіроманців.

І молиться: «Бодай їм пранці!».

х Х х

Цього не знає тільки бовдур:

Кліщі у владі це надовго.

х Х х

В історії й такий буває слід:

Лише овечий сморід і послід.

х Х х

Ве–зе–ве–зе! А потім – стоп!

Баран вознесений – об стовп!

х Х х

Старе політичній отарі – не личить.

Команда:«Кругом!». І вже – нові обличчя!

І всі барани це вітають, ачей,

Тому, що катма на зашийках очей.

х Х х

Вовки овечкам, мовби без мети,

Пороздавали вовчі паспорти.

Мета, насправді, в хижаків двоїста:

Їх захистити, щоб усіх поїсти.

х Х х

Не знав баран, що прірва і потоп

Попереду, а вже пробекав «гоп!».

 

Післяпис.

Про всякий випадок, до слова,

Тут всяка схожість – випадкова.

 

Розмови підслухав і записав

Никанор Лагідний.