Міні-побрехеньки

В аптеке:

– У вас есть что-либо от седых волос?

– Конечно! Большое уважение и почтение.




х Х х

– Вы известная альпинистка. Скажите, какая гора Вам показалась самой страшной?

– Гора немытой посуды в раковине после мужа.

х Х х

Лучше молчать, пока не попросят высказаться, чем болтать, пока не попросят заткнуться.

х Х х

– Мне коробку хороших конфет, не очень дорогих.

– Вам для девушки?

– Мне для доктора.

– Отблагодарить или отомстить?

Лідія Можаєва, м. Київ. Спеціально для тижневика «Будьмо разом».

Став власником нерухомості

Вчора мав автомобіль,

Сьогодні натомість

Замість друга на колесах

Маю нерухомість

Бо вночі хтось із ворюг

З мого «Мерседеса»

Всі чотири, ще новеньких,

Познімав колеса.

Для злагоди і миру

Крім любові і поваги,

Треба всім нам знати,

Другий телевізор в домі

Не завадить мати.

Зло, яке у дефіциті

Кажуть, гроші зло велике,

Хто багато має.

Я ж зайшов до магазину

– Зла не вистачає.

Леонід Решетнік,

с. Ворожба, Лебединський район.

Їдуть фури…

Затремтіла скрізь земля,

Вмовкла пісня солов’я,

По спині мороз у діда,

Здогадався – фура їде!

Час якийсь було тихенько,

Загуде десь щось злегенька,

Й за якусь недовгу мить

Знову тиша задзвенить.

Ходить дід, мов чорна хмара,

За які гріхи ця кара?

Я ж нічого не накоїв,

Та нема мені спокою!

Про дорогу годі мріять,

Втратив з бабою надію,

Що спокійно в своїй хаті

Будуть віку доживати.

Не дадуть! У тому річ,

Гепнула вже навпіл піч,

Тріснув сволок у вітальні,

Необхідно екстремальні

Міри дідові приймати.

Перед тим, як спать лягати,

Перекрив дідусь дорогу

Від сусіда й до порогу.

Довгу балку положив,

Ворогів собі нажив!

Бо сусід вертавсь додому

І наткнувсь на перепону…

Дідусеві не сімнадцять,

Балка важчою здалася,

Довелось тягти щосили,

Після того, як скосило, –

Вискочив, напевно, диск,

Ось такий отримав зиск.

Їдуть фури, гуркотять,

Стіни й далі все тремтять,

Дід напхнув у вуха вати

І сердитий вклався спати.

 

Не бійся смерті…

Посеред них є й бадьоріші,

Але здебільшого безсилі,

Повільні рухи непоспішні,

У погляді життя застигле.

Бажання зникли і потреби,

Нема здоров’я для роботи.

Було б лиш тільки мирним небо,

Й сусід живий щоб був навпроти.

Для спілкування… Що лишилось?

Безболісно дожити віку,

Щоб в небі сонечко світило,

Й доступні ціни на всі ліки.

Бо іноді й цього немає –

Війна на Сході й дорожнеча,

А час іде, біжить, спливає,

Скрізь всюдисуща порожнеча.

В душі, в будинку і в кишенях,

Один помер, другий поїхав…

Не втримати життя у жменях,

Летять роки, епохи, віхи.

Садів цвітіння, співи птахів –

Залишилась єдина радість.

Із праху прах лишиться прахом,

Не бійся смерті. Бійся старості.

Лідія Бугайова,

с. Будилка, Лебединський район.