Наша баба Гапа

Наша баба ГапаЄ у нашому будинку унікальна бабуся – Горпина. Але всі її звуть Гапою. Довгожителька і досі струнка, завжди з посмішкою. Сусіди до неї звертаються за порадою, наприк­лад, як лікуватись, коли покусала бджола, чи кліщ, що робити, коли дитина заїкається. Все вона знає. Заміж чомусь не пішла. – Марш Мен­дельсона не для мене – каже стара: «марш, жінко, за пляшкою, марш з моїх очей, марш обід варити!»

Та якось захворіла бабулька. Лікарі ніяк не могли визначити, що у неї з головою. Отак опинилась вона у лікарні. І тут трапилось таке, що й досі згадують всі лікарі.

Бабі Гапі з вечора голову побрили. І тут закортіло вночі їй у туалет. Всі сплять. Подумала, ніхто не побачить, що вона гола. Туалет був загальний. А там один страждалець годину сидів на унітазі –  закреп. Кабіну не закрив. І раптом бачить лису, худу, голу стару жінку. Від страху чоловік влип в унітаз. І на нього напала «швидка» – пронос.

А баба Гапа зробила своє діло і почимчикувала до палати. Але переплутала і потрапила до чоловічої. Підійшла до ліжка. І ось коли вона підняла ковдру (а там спав чоловік з радикулітом), той від дотику відкрив очі і спросоння подумав, що прийшла смерть. А коли гола, худа, лиса стала закидати ноги, щоб лягти, чоловік скочив з ліжка і закричав: «Люди! Рятуйте! Смерть прийшла!». І побіг у коридор, неначе й не було радикуліта. Ось так баба Гапа вмить вилікувала д

вох чоловіків.

У лікарні довго сміялися всі: і хворі, і медперсонал, а також сусіди нашого будинку.

 

Міні-побрехеньки

х   Х   х

- Как Вам удалось дожить до ста лет?

- У меня нет денег на похороны.

х   Х   х

Женщина, как радио. Бывают интересные передачи, но чаще хочется просто выключить.

х   Х   х

На одесском рынке:

- У вас есть документы на эту рыбу?

- А что вам надо? Свидетельство о смерти?

 

Лідія МОЖАЄВА, м. Київ,

спеціально для «Будьмо разом».