Уривки лебединських розмов (квітень)

Розмовляють два чоловіки інтелігентного вигляду на площі Інтернаціональній у Лебедині:

- Ну як ти вважаєш, після Майдану і зміни влади в Україні ми заживемо краще?

- Аякже. Колишні лідери місцевих організацій Партії регіонів знову керують містом і районом. Так що тепер ні корупції із взятками, ні кумовства із «вась-вась», а тим більше «беспредєла» на Лебединщині не буде.

- Ти диви? А я думав, що все буде, як і було...

х   Х   х

Монолог молодого чоловіка в автобусі:

-   Каже мені моя старенька бабця: «Візьми, онуче, 100 гривень із моєї пенсії і відішли на пользу нашої армії. Аби лише не було війни». А я їй: «Та я й за вас уже одіслав!» А ще вона каже: «Не дадуть спокійно померти. Тепер треба закупити сірників та солі, бо все може статися…»

х   Х   х

Розмовляють дві жіночки на автовокзалі:

- Збулися предсказанія бабів стосовно Януковича. А тепер знаєш, шо наша одна баба-шептуха каже? А шо через два роки Путіну  - білі лапті, а Росія розлетиться на клапті…

х   Х   х

Розповідає чоловік років сорока в автобусі Гадяч-Лебедин:

- Приїхав оце із заробітків з Москви. Нашого брата там беруть на роботу охоче: робимо  гарно і старанно. Швидко нам і документи оформляють. У магазинах там наш товар та ще – польський. Масло і сир  – наші, горілка – наша, шоколад – наш. Їхньої горілки раз випив – так і досі на горілку не навернуся після їхньої гидоти.  Сидить, приміром, на касі в магазині казашка. Я їй кажу: мені хліба, горілки, консерви. Все розуміє по-українському. Сидить на тій же касі росіянка. Знов кажу: хліба, горілки, консерви. Очі вилупила і не по-ні-ма-є! Чи через принцип, чи через тупість. Товариш мені каже: «Та кажи їй по-російськи!». А я йому: «Вони в нас ліняться і слова по-нашому сказати!» І знову їй: «Хліба, горілки і консерви! Хліба, горілки і консерви!» А ще нам там постійно тицяють у вічі: «Хахли і бандеровци!» Більше, поки що, не поїду в Москву. Краще запишуся в національну гвардію!

х   Х   х

Розмовляють два старих діди біля сільського магазину:

- Кажуть, Хрущов подарив Україні Крим, як одкупне, за те, шо її у 1930-х разом зі Сталіним видушував… Конєшно, гарний був подарок – голий, босий і простоволосий: приводьте його дурні хахли до тями! А про те, шо тоді одночасно одрізали од України чималі клапті земельки, шо тепер у Курській та Бєлгородській областях, так про те, не згадують.

- А шо воно ото таке Путін сказав, шо він буде бороться за історичні території.

- А це таке: колись, напрімєр, Петрові нравилася Сидорова Манька, та вона вийшла заміж за Івана. От Петро, якшо він дурак, так само може сказати при Йванові, шо Манька – його історична територія…

х   Х   х

Монолог дядька на автовокзалі:

- Нужно отой залог, два з половиною мільйони, кандидатам у президенти після виборів, які вибори просвистіли, не повертать. Так би, дивися, й вибори окупилися, і охочих серед скупердяїв до власті було б менше. Хотя для тих бідолах два з половиною мільйони – це таке, як для мене дві з половиною копійки… Це ми б за ці гроші обсалилися, а вони – хіба обкоростяться…  І вже їх, тих кандидатів на булаву, як на Ноєвому ковчезі: є серед них, правда, й люди, а остальні, як сказано в Біблії, – всякої тварі по парі.

Розмови підслухав і записав Никанор ЛАГІДНИЙ.