Пам’ятаю, льотчики Лебединського військового містечка не тільки добре літали, а й добре стріляли. Десь під Рябушками взимку вони вбили вовка.

Принесли на ст. Рябушки і поклали на пероні, очікуючи потяг.

Це був великий і красивий хижак, з грізним оскалом, світлою шерстю і пишним хвостом. Підійшов поїзд, з якого висипало чимало пасажирів, які оточили вовка. Утворилось велике коло зівак. Всередині кола  ходить місцевий мешканець дід Шпак і ніби про себе говорить: «Ай, старий вовк! Ай, старий вовк!»

Молода дівчина, років дев’ятнадцяти-двадцяти, зацікавилась стосовно віку вовка та й питає: «Дідусю, скажіть, а по чому Ви визначили старий він чи молодий?»

– По табаці, родимець його матері.

Всі присутні вибухнули дружнім сміхом. А дівчині довелося почервоніти.

Олексій ДУЧЕНКО, м.Лебедин.