Стрічка новин
Один день із життя Василя Єрмолайовича: З Василем ­Єр­мо­ла­йовичем Шилом ми поруч пропрацювали у Маловисторопському коледжі понад тридцять п’ять років. До навчального закладу він прийшов  Відома ведуча Леся Нікітюк відвідала Лебедин: 22 червня наше місто від­ві­дала відома ведуча Леся Ні­кі­тюк. Знімали сюжет для тревел-шоу «Le маршрутка». Ту­рис­­­тичний проєкт покликаний Є перший кандидат на посаду голови Лебединської ОТГ: Учора, 16 вересня, Лебединська міська територіальна виборча комісія зареєструвала першого кандидата на посаду голови Лебединської міської ОТГ. Одкровення українського далекобійника: Ми неодноразово друкували розповіді наших земляків про життя в різних країнах Європи. З введенням безвізового режиму та спрощення Бути не просто батьком, а прикладом: Тато для дитини – не просто рідна людина, а зразок справжнього чоловіка, символ мужності, чоловічого початку. Батько допомагає дитині скласти Навіть піскарик – рідкість: Я корінний лебединець, риболовлею на Пслі займаюся із дитинства. Пам`ятаю, дідусь,коли мені виповнилося чотири роки, вже брав із собою. Арешт за завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху: Лебединським районним судом Сумської області розглянуто кримінальне провадження по обвинуваченню громадянина С. у вчиненні кримінального правопорушення, Відкрита серцем і душею: Коли серпень передає свої повноваження, свої щедроти вересню, коли, як говорив класик української літератури Максим Рильський, Навчання на карантині. Думки студентів: Новий навчальний рік теж, як і закінчення попереднього, продовжив для студентів «еру дистанційки». Такі зміни сколихнули всю Україну, та не Кольори дитинства: Не секрет, що діти бачать навколишній світ у яскравих кольорах. То­му учні початкових кла­сів Лебединської ЗОШ І-ІІ ступенів №4 були

Телефонний дзвінок вечірньої пори збентежив не на жарт. «Чому це в п’ятницю, вже по закінченню робочого дня турбує «Сумигаз­збут»? – відразу майнуло в голові.

Натиснув кнопку відповіді – відразу ж «жіночка-комп’ютер» улесливим голосочком видала інформацію: «Ви маєте сплатити три тисячі 592 гривні 28 копійок». Захвилювався, що це значить? Боргів у мене немає. Щомісяця ретельно слідкую за платежами за газ, воду, світло, транспортування газу. Всі суми за послугами автоматично щомісяця знімає з мого рахунку «ПриватБанк», клієнтом якого я є вже впродовж багатьох років. Це зручно. Головне, щоб були гроші на рахунку. Потому контролюю суму зняття, про яку банк повідомляє есемескою, із сумами на платіжках.

Думав увесь вечір, що це за «борг»? А потім погано спав уночі, бо не давала спокою думка про нього. Вранці наступного дня, хоча й вихідний, все ж набрав той номер «Сумигаззбуту», аби перевірити стан власного рахунку. Виявилося: все в порядку, боргів немає. Полегшено зітхнув, та все ж десь там, у глибині душі, бринів неспокій. А потім взяв рахунки і уважно переглянув їх. І віднайшов «цікавий» текст, набраний дрібненьким шрифтом, вміщений у двох останніх рахунках за вересень і жовтень. Ось про що там мовиться: «Різниця в об’ємах спожитого газу в стандартних і робочих умовах за вашим особовим рахунком за період з 1 грудня 2015 року по 30 вересня 2018 року, що не виставлялася в рахунках через рішення органів влади, становить (і названа цифра в сотнях кубометрів). Ми з розумінням ставимося до ситуації та сподіваємося, що найближчим часом Урядом будуть розроблені механізми врегулювання цієї заборгованості». Виникає відразу думка: «Мабуть, шахраї». Та ні. Платіжка – офіційний же документ. Перетелефонував сусідам: та ж картина. А потім виникло запитання: «Яка заборгованість п’яти-трирічної давнини?» Її ж не виставляли ніколи! А тепер що, захотілося «збити» мільйончики з користувачів послуг «Сумигаззбуту» його власникові? Бач, оговтався, що згаяв роки, міг би починати це робити ще в 2015-му, а то, можливо, ще й раніше. А, можливо, це залякування клієнтів «Сумигаззбуту», щоб у ринкових умовах не перебігли до «Газ­збуту» в інший регіон, де ціна на газ значно нижча? Втрачати клієнтів не хочеться, бо ж можна збити солідну суму, адже ціна на газ висока в «Сумигаззбуті».

Що це за знущання над людьми? Постворювали газових фірм і фірмочок, а тепер шукають механізми, як здерти з бідного українця останню гривню. То коефіцієнт, приведений до державного стандарту, то транспортування газу вигадали. А тепер ось майнули у минуле. А чого так недалеко зайшли: у минулу «п’ятирічку»? Може, ще далі заглибитися б варто, аж у дев’яності минулого століття?

І знову ж думаєш про свою рідну державу та її народ. Хіба про таку незалежність мріяли громадяни України, голосуючи за самостійність в 1991-му? Голосували, сподівалися, надіялися, раділи. А тепер ось сумуємо, нервуємо, плачемо. Україну роздерибанили її ж керманичі, її ж верхівка. Тепер наш народ зневірився у владі. Низька явка на виборах засвідчила про це. А навіщо на них ходити, коли доводиться терпіти ось такі знущання, про які говорилося вище? Скільки вже ось таких трюків спрямовувалося проти народу України! Далі так жити не можна!                           

Вадим БІЛИЙ.

Додати коментар