|
Вранці того дня дощило, але Настя прокинулась із радісним відчуттям, що саме сьогодні має статися щось надзвичайне. Настрій був чудовим. З нею вже траплялося таке, коли здавалося, на світі немає нічого неможливого, і тоді вона ставала непередбачуваною і трішечки збудженою. Настя ішла на роботу, ішла назустріч долі і своєму майбутньому коханню, що заховалося під чорною парасолькою. Набравшись мужності, вона пірнула під затишне накриття цієї милої парасольки і, посміхнувшись, попросила заховати її від дощу.
Віталій, саме так Він представився дівчині, легко розпочав розмову. Виявилося, що він податківець і захоплюється живописом.
Того ранку вони обоє запізнились на роботу. Домовилися зустрітися у найближчій кав’ярні під час обідньої перерви...
І розпочався роман: бурхливі зустрічі, відкриття одне одного, розмови до ранку і нестримні поцілунки. Для неї Він забув минуле і став чистою сторінкою, дозволивши вписати нові події у свою долю. Він був таким милим: водночас лагідним і мужнім, ніжним та пристрасним; з ним було дуже цікаво поговорити про все на світі, але не менш приємно було просто мовчати, взявшись за руки. Звісно, трохи загадковості їхнім стосункам не завадило б, якби Віталикові зникнення не стали звичними. Спочатку вони лише додавали екстравагантності їхньому коханню, та згодом Настя стала ставитися з підозрою до цих «вибриків». Дівчині захотілося з’ясувати їхню причину. Вона так Його кохала... Здавалося, хвостата комета любові почала руйнувати аспекти життя. Настя вже не думала про кар’єру. Вона, взагалі ні про що не думала, окрім Нього. А його загадкові зникнення зародили у її душі нестерпні ревнощі. Настя вперто боролася з цим «низьким», на її думку, почуттям, але ревнощі, як виявилось, були сильнішими за неї.
А одного дня, коли після останньої зустрічі з Віталієм минув цілий тиждень, і увесь цей час хлопець не телефонував їй і не підходив до телефону, коли дзвонила вона, дівчина вирішила розшукати коханого сама. Домашньої адреси вона не знала, на роботі Віталій не з’являвся - Настя була у розпачі.
Одного вечора подзвонила подруга, і Насті здалося, що саме так лунав дзвінок, коли телефонував Він. Подруга повідомила, що знає людину, яка була знайома з Віталієм. Та дівчині нічого не сказало оте слово «була».
Той хлопець довго описував їхню юнацьку дружбу, цікаві пригоди, а потім... потім нарешті наважився і сказав, що Віталія вже немає - він помер. Від СНІДу. Сказав і кинувся до вмить сполотнілої дівчини, котра ледь не втратила свідомість. Як сталося, що Віталій захворів на СНІД, було невідомо. Але тепер Настя зрозуміла, чому, коханий її зупиняв, намагався бути на певній відстані. Зрозуміла й те, що своїми зникненнями він хотів захистити її не лише від хвороби та смерті, а й від важкої моральної травми - спостерігати муки людини, що поступово помирає.
Час втратив для Насті значення, життя - сенс. День похорону Віталія виявився напрочуд ясним та теплим - як їхні почуття...
Настя безупину плакала. Згодом почала писати вірші. В деяких дякувала за порятунок, в деяких нарікала, що не поділився тим трунком із нею...
Даша, Полтавська область.
(Спеціально для «Життя Лебединщини»).
|
|
