Людмила, закінчивши спочатку Романобалківську восьмирічну школу, а потім Першотравневу СШ № 4, стала студенткою філологічного факультету Одеського ордена Трудового Червоного Прапора державного університету ім. І.І.Мечникова. А в 1974 році, одержавши диплом філолога, стала сіяти розумне, добре, вічне серед школярів, плекаючи у їхніх душах любов до рідного слова, рідної домівки, Батьківщини.

Попрацювавши рік учителем української мови та літератури у Хмелівській СШ Кіровоградської області, зустріла свою долю, палке кохання на все життя -  Олександра Лимаря. І повіз він її у край свого дитинства і юності - Лебединий край. Припала до душі Людмилі наша сторона, наші люди, тож тепер, більш ніж через три десятиліття, вважає його рідним, дорогим, як і педагогічне училище, що колись гостинно відчинило двері перед молодим спеціалістом-філологом.

Вишитим рушником простяглася її професійна дорога. Любов до слова, шана до всього нашого, українського, ще з років далекого дитинства формували характер і душу.

Важко полічити, скільком студентам Людмила Іванівна на все життя прищепила любов до рідної української мови та літератури за 32 роки творчої, натхненної праці в стінах нашого училища. Її заняття відзначаються новими інноваційними технологіями, оригінальністю використання прийомів, форм і методів.

Людмила Іванівна користується заслуженим авторитетом і повагою педагогічного колективу училища. Вона - старший викладач, нагороджена багатьма грамотами.

Її натхнення й енергії вистачає на всіх. Весь час знаходячись у творчому пошуку, багато працює над підвищенням свого фахового та методичного рівня, залучає студентів до співпраці, вчить їх розкривати власний творчий потенціал. Саме її студенти неодноразово ставали призерами Міжнародного конкурсу знавців української мови імені Петра Яцика.

Людмила Іванівна багато років була наставником студентських груп, і у душі кожної юної особи завжди засівала повновісні зерна добра, мудрості, вічних істин і людських цінностей. Колишні її студенти стали творчими педагогами, відомими людьми, досвідченими керівниками. Бо Людмила Іванівна уміє знайти до юні ту невидиму стежину, по якій вона прямує, аби увібрала у свій характер найкращі людські якості.

А які цікаві емоційні вечори проводить наша ювілярка! Вони відзначаються морально-етичною спрямованістю, намаганням донести до глядачів красу поетичного слова, підняти престиж рідної української мови серед молоді.

Завжди захоплює її врівноваженість, мудрість, далекоглядність, компетентність. Вона знає секрети людської душі, тож працюється поряд з нею легко і впевнено: порадить,  підтримає, поділиться життєвим досвідом, надихне на добрі справи. Тому найдорожча коштовність її душі - людяність.

Людмила Іванівна - чудова господиня, любляча, дбайлива мама і дружина. Разом з Олександром Петровичем виховали двох дітей: сина Віктора, який став військовим і доньку Євгенію, інженера-хіміка за професією.

Оселя Лимарів – чепурна і затишна, завжди гостинно і щедро приймає гостей і, як співається у пісні, «пахне любистком і м’ятою, мальви цвітуть край вікна». А її завжди усміхнена, весела, життєрадісна, відверта, щира, лагідна, уважна господиня дарує тепло свого серця і щедрість душі усім оточуючим, хто приходить на гостину.

Наша дорога й шанована колега Людмила Іванівна Лимар святкує свій поважний ювілей. Золотом сяють дві п’ятірки на життєвому календарі. Нехай ніколи не відриваються із нього літа, а лише додаються і будуть щедрими на міцне здоров’я, благополуччя, творчу працю, професійну майстерність, мудрість. Хай Ваш педагогічний талант і вміння допоможуть Вашим студентам і колегам подолати будь-які професійні труднощі і душевну скруту, надалі сприятимуть утвердженню людяності, милосердя та злагоди. З роси й з води Вам на добру сотню літ!

В.КУБРАК, заступник директора з навчально-виробничої роботи Лебединського педагогічного училища ім. А.С.Макаренка.