Хто ж ти є і звідки ти, пангасіусе?

Якщо відвідати наші рибні магазини, базарні лотки та рибні відділи продовольчих магазинів, можна зробити висновок, що наша торгівля дуже вина­хідлива. Під якими лишень назвами не продає вона пангасіуса із Меконгу – річкову рибу, яку вирощують у В’єтнамі: морський язик, морський окунь, крижана риба тощо. Для інтриги одразу попереджу тих жителів Лебединщини, які споживають лише ко­шерну їжу, адже, пангасіус,  як і всі сомоподібні риби, не має луски. Отже, настільки мені відомо, він їм забо­ронений для вживання у їжу іудейською вірою.

Майже до кінця минулого століття в’єтнамці розводили цю рибу для власного споживання, але в новому столітті вона стала для них експортним продуктом. Більшість із нас, купуючи філе цієї риби, а не її тушки, навіть не уявляє, яка вона на вигляд. Отже, повторюся, що пангасіус – риба річкова, а не морська. Вона відноситься до сомоподібних, яких під однією назвою існує в природі ціле багатовиддя. Але два основних види цієї риби – це ча та баса. Вони живуть у басейні річки Меконг. Виростають в середньому до 120 см. У їхньому раціоні, як у нас говориться, «все підряд»: дрібна риба, безхребетні, молюски, різноманітні рослини, фрукти, овочі, харчові відходи, рис, комбікорми тощо. Ча росте швидше за баса і вже за півроку має дуже пристойні комерційні характеристики.

Якщо хтось задля цікавості поблукає нетрями Інтернету в пошуках інформації про пангасіуса, то обов’язково натрапить і на рекламу виробників цієї риби. Вони стверджують, що годують рибу лише спеціальним кормом, екологічно чистими овочами, соєю, рисом, морською рибою. Правда, вірити рекламі в наш час принаймні необачно. Це як носити отруйну змію за пазухою, повіривши у її благо­родність. Виробники ковбас і сосисок теж стверд­жують, що їхня продукція має у своєму складі м’ясо...

Філе пангасіуса, з надлишками жиру, значно дешевше, аніж філе без жиру, і його продають у бідні країни. Це саме філе може розповісти про те, як і в яких умовах риба вирощувалася.

Жовтий колір м’яса свідчить, що риба не отримувала в достатній мірі корму, а змушена була харчуватися більше безхребетними та донною рослин­ністю. Тому таке філе при приготуванні пахне тванню. Виробники стверджують, що таке м’ясо на експорт не йде, хоча я особисто в цьому дуже сумніваюся, адже вірити в те, що наші чиновники, які контролюють якість експортної риби, не беруть хабарів, і чи взагалі контролюють цю саму якість, якось смішнувато. А контрабандні поставки?

Червоний колір м’яса вказує на те, що при виро­щуванні цій рибі через велике заселення свого «житла» елементарно бракувало кисню.

Білий колір м’яса говорить, що риба утриму­валася пристойно і годувалася відповідним чином.

Отже, тепер, купуючи філе цієї риби, варто приди­витися і до його кольору. А ще злі язики з програм для споживачів також стверджують, що для подовження терміну зберігання цієї риби, її обробляють спеці­альними хімічними речовинами. Але ця інформація – теж на розсуд самого споживача: купувати, чи не купувати- його особиста справа.

Пангасіус – риба підозріла?

Смачна риба пангасіус: пальчики оближеш! І кісток у філе немає, а значить, у горлі не застрянуть через якийсь там поспіх. Проте є ще одне «але». Швидкість, з якою росте ця риба, викликає підозру. Досвідчені фахівці вважають, що при застосуванні звичайних кормів, такої швидкості росту просто не може бути. Мабуть, у корм підмішуються антибіотики, стимулятори росту та генетично видозмінена органіка. Про це ми вже маємо уявлення на прикладі європейського сала та амери­канських курячих стегенець. За деякими відомостями, не так давно і американці, і канадці різко обмежили закупку цієї риби через виявлення у ній певних шкідливих хімічних речовин. Проте, комерція – це комерція. Пусте місце святим не буває. Тож не дивно, що тепер наші ринки перенаповнені пангасіусом. Як говориться, рука виробників руку торгових ділків миє.  Але сама риба, звісно, ні в чому не винна. Якби вона вміла говорити, то криком би кричала про те, що їй доводиться їсти, і що їстимуть разом з нею люди.

Який же висновок?

Принаймні… не зловживати цією рибою. Хоча наш народ уже до всього призвичаївся. Адже ми живемо в такий «хімічно-генетичний» час і в таку «вседозвільну» епоху бардаку, яким править виключно долар, що ніхто не може бути впевненим у тому, настільки безпечна, проте, на перший погляд, смачна та симпатична, їжа куплена в магазині, зокрема й будь-яка риба. Власноруч вирощене на городі, в загороді, у хлівці,  риба, спіймана на вудку у ставочку чи куплена на базарі, але з місцевих чистих водойм, все-таки, на мою думку, для споживання надійніші. І наші орендатори ставків комбікормами, подібними в’єтнамським, які вже досить часто застосовують у світовому рибному господарстві, поки що не грішать.

Тарифы на рыбу

На время зимы на сумских водоемах действует ряд ограничений на вылов рыбы. Определено 39 зимо­вочных ям, где лов вообще запрещен. За нарушение запрета начисляется штраф в размере 340 грн. Есть свои нюансы и в любительском лове рыбы в водоемах, где нет зимовальных ям. За сутки, проведенные на рыбалке, можно унести с собой не более 3 кг рыбы. За все, что сверх этого лимита, придется заплатить штраф и возместить нанесенный ущерб. И если раньше за одного сома требовалось уплатить 85 грн., то со 2.12.11 - 425 грн. Год назад браконьеры платили за судака 51 грн., а в этом году это самая дорогая для незаконного лова рыба — 510 грн. По 17 грн. придется заплатить за серебристого карася, ерша или вьюна. Кроме того, раки подорожали с 1,70 грн. до 25,50 грн.

Василь Пазинич,  ведучий «Куточка рибалки».