П’ять років тому, Львів став шоколадним містом, на знак того, що тут уперше у Західній Україні почали виготовляти шоколад. Від­тоді щороку 10 лютого тут урочисто відзначають цей день, назвавши його шоколадним. Шоколадними стали не тільки дні, а й вулиці, цілі квартали. Шоколадні рецепти зіб­ралися у Львові з усього світу. Приї­хали шоколадні майстри, які виго­товляли художні вироби: шоколадні портрети, ста­туетки, фрагменти цілих квар­талів міста. І всюди дотримувалася старовинна архі­тектура міста. Влаштовувались пісенні кон­курси, переможці яких одержували шоко­ладні призи з оригінальними «архі­тектурними малюнками». Шоко­ладна галузь стала ведучою у цукер­ковому напрямку і здобула неа­биякий інтерес не тільки солод­коїжок та дітвори, а й тих, хто небай­дужий до цих ласощів.

Торговельники всебічно го­туються до нового виробничого сезону. Вони вирішили обзавестися верстатно-нарізною технікою по­ліетиленових труб. Не чекаючи, коли прийде спека, а майстри водяного опалення візьмуться обладнувати котли для індивідуального опа­лення, вони торують стежки до підприємств, де виготовляють нарізні з’єднання з поліетиленових труб. Це дасть вигоду не тільки майстрам нарізного обладнання, а й власникам водяних котлів, для яких дещо, сподіваємось, подешев­шає. Ось тільки треба закупити обладнання і встановити електро­підстанції для напруги в 380 вольт.

200 років від дня народження сповнилось відомому українському байкареві, поетові і письменнику Євгену Гребінці, який народився на Полтавщині, вчився у Петербурзі, познайомився з ро­сійськими і українськими літера­торами і такими знаменитостями, як Пушкін, Лер­монтов, Шевченко. Саме Тарас Григорович і заохотив Гребінку друкуватися рідною мовою. Брав участь у видавництві першого «Кобзаря» 1841 р. Т.Г. Шевченка, їздив під час другої подорожі на Україну разом з Шевченком у його рідні місця, за­писував народні пісні, які потім стали надбанням Тара­сового «Кобзаря». Його знаменита пісня «Очи черные» обійшла весь світ, німецький композитор написав до неї музику, і вона справді стала всенародною. Зараз лине і в ресторанах Москви, Берліна, Па­рижа і Києва, і мало хто знає, що слова цієї пісні вийшли з-під пера українського поета. На його рахунку 40 оповідань, а прожив він на світі всього 36 літ.

100 років тому у Болгарії за­кін­чилася російсько-турецька війна. Російські воїни допомагали братньому слов’янському народу позбутися турецького іга. Зна­мениті епізоди боїв на Шипці винахідливістю, мужністю російсь­кого солдата дивували весь світ. Командування настільки було захоплене боями в гірській міс­цевості, що навіть забуло привітати з днем на­родження російського імпе­ратора Олександра ІІІ. Звиклі до всіляких винахідок, вони тільки через три дні надіслали царю вітальну телеграму: «Третий день пьем за Ваше здоровье», що зви­чайно, було жартівливою ви­гадкою. У спогадах М.І. Драго­мирова, ге­нерал-ад’ютанта (тоді це було найвище звання в російській армії), государь напів­жартома-напів­серйозно коротко обізвавсь: «Пора бы и прекратить». Сам же Олександр ІІІ володів бо­га­тирською силою і був не проти чарчини в генеральському колі. Від оковитої, як стверджують історики, яку він полюбляв, цар-батюшка і помер.

Інформаційний   випуск   підготував Володимир  ДУДЧЕНко.