Днями в редакцію тижневика надійшла сумна новина – відійшла у Вічність позаштатний автор нашої газети, її активна читачка і шанувальниця, киянка Лідія Миколаївна Можаєва. Це була людина надзвичайно талановита, щира, життєрадісна, енергійна, з величезним творчим потенціалом.
Лідія Можаєва, окрім педагогічної та перекладацької діяльності, більше сорока років пропрацювала позаштатним кореспондентом на радіо, видала дві збірки власних гуморесок. Крім того, писала вірші, активно вела рубрику «Поради довгожительки Лідії Ганжі». І до останнього, маючи 100-річний багаж життєвих років, не випускала з рук журналістського пера – творила, складала плани на майбутнє, мріяла...
Ми будемо сумувати за Вами, шановна наша колего! Світлої Вам людської пам’яті!
Колектив тижневика
«Будьмо разом».
P.S. Пропонуємо вам прочитати гумореску Лідії Можаєвої «За здоров’ям? У чергу!» із власної збірки «Гей, гоп, не журись!» Адже вона по життю була оптимістом, відганяла від себе похмурий настрій. І сміх для неї – це були безплатні ліки.
«ЗА ЗДОРОВ’ЯМ? У ЧЕРГУ!»
Ось така табличка висіла на дверях аптеки. Незвичне запрошення привернуло увагу мешканців цього мікрорайону. Поруч п’ять звичайних аптек. Напівпорожні. А в цій? Переповнено. Молода аптекарка в білому халаті помітно хвилювалась: – Не штовхайтесь! Всіх обслужу.
Біля віконця стара бабуся страдницьки мимрила:
– Моя онука – злюка, лається. Може, допоможете?
– Так! Є ліки. А ви, бабусю, зараз мені посміхніться.
– Ой, дівчинко! У мене тільки півтора зуба.
– Посміхнулись? Ось так робіть перед онукою. Вона лається, а ви їй “ха-ха”, “хи-хи”!
– Допоможе, думаєте?
– А онучці стане цікаво, чого це бабуля хихикає. І дам вам пігулки під назвою “Доброта” і “Співчуття”. Допоможе!
– А що приймати, коли дочка хамка? Соромно комусь сказати. Вам можна. Ви медик. Я її батько.
– А скільки років вашій дитині?
– 14. А виглядає на 18.
– Є у нас пігулки “Антихамін”. Недорогі. Дарницького хімзаводу. Дуже ефективні. Буде часто бігати в туалет.
До унікальної аптеки йшли все нові й нові відвідувачі. Хтось просив окуляри від душевної короткозорості, інші – від депресії. А один чоловік, схожий на безхатька, забажав 30 пляшок настоянки валеріани.
– А нащо Вам так багато?
– Хочу похмелитись. А горілка в магазині подорожчала.
Після обідньої перерви зал переповнений. Ну, де ви ще знайдете ліки, що лікують заздрість, смуток, “швидку настю”?
– Дайте мені якесь мазило для обличчя. Воно зараз у мене, як печене яблуко.
Якась жінка із натовпу відгукнулась:
– А ви більше посміхайтесь. Зморшки зменшаться. Доведено!
Біля дверей аптеки стояв зажурений чоловік. Він страдницьки мимрив:
“Не чекав я, що моя молода сусідка скаже комплімент: “Дядьку Степан! З вами добре ходити взимку в ожеледицю позаду. Пісок сиплеться”.
Аптекарка озвалась:
“Купуйте горіхи кедрові та віагру. Будете в тонусі.
Аква дестилята, вінус спірітус...”
– Прокинься, мамо, що тобі наснилося? По латині забалакала.
– Невже це все мені наснилось: дивна аптека і рецепти?
Лідія МОЖАЄВА.