Стрічка новин
Життя, довжиною в століття: Шкільні роки не повертаються, але вони в нашій пам’яті. Перша вчителька, перший і останній дзвоник, перша прочитана книга, перша закоханість... Чорнобиль – скорбота пам’яті людської:   Невблаганно спливає час. Але не старіє пам’ять. Вона повертає нас до жахливої трагедії, що сталася 35 років тому. 26 квітня Перемога Валерії Петренко: Надзвичайно приємною подією для Лебе­дин­ського педагогічного коледжу стала пе­ремога студентки 541 групи Валерії Пет­ренко у фінальному етапі Х Міжнародного У Сумській області зняли карантин по АЧС: Як повідомлялося раніше, 4 серпня поточного року в Лебединському районі був зареєстрований спалах африканської чуми свиней. Не спалюйте суху рослинність: Із настанням теплої погоди природні пожежі стають для навколишнього середовища справжнім лихом. Навесні торішня трава швидко висихає і легко Головний «еколог» громади: Коли сформували громаду, виникло питання розподілу обов’язків. Кого ж призначити головним екологом? Запропонували рибаку і мисливцю Івану Боброву: «Ти, Іване, Світлини: Розглядаю старі світлини... Скільки їх назбиралося за багато років! Деякі пожовкли від часу і неякісних реактивів. Деякі, наче  витвір мистецтва Чемпіонат МКЗ КДЮСШ Суми з боксу: 28.08-29.08.2020р. у м.Суми відбувся Чемпіонат МКЗ КДЮСШ Суми з боксу. За підсумками змагань у заліку команди ОДЮСШ Колос п'ять золотих Кандидати на посаду міського голови: Лебединська міська територіальна виборча комісія завершила реєстрацію кандидатів для участі у місцевих виборах. Завершена процедура реєстрації Майстерня свята LeKost - свято повинно бути казковим!: Майстерня свята LeKost EVENT представляє компанію казкових друзів: допитливого міньйона Кевіна, бешкетника домового Бубу, мегапозитивного Губку Боба

Валентина Петрівна як не остерігалася коронавірусу, бо, стверджують лікарі, люди похилого віку найбільш незахищені перед цією загадковою

хворобою, але потрапила в небезпечну ситуацію.

Син, який приїхав увечері до неї з продуктами, запідозрив щось неладне:

–Мамо, ти не захворіла? Щось з тобою не так!

І не помилився. «Швидка», яка прибула на виклик, забрала хвору до лікарні. А там Петрівна почула загрозливий діагноз: двостороння пневмонія. Де вона взялася серед літа? В районній лікарні хвору не залишили: пневмонію, виявляється, зараз лікують тільки в обласному центрі, де перевіряють хворого на коронавірус. Слава Богу, обійшлося. Але Валентина Петрівна на власні очі побачила, яку нелегку ношу несуть сьогодні медпрацівники, яким доводиться в перші дні рятувати хворих з підозрою на цю страшну хворобу: незручна уніформа, важко дихати, спробуй у гумових рукавичках знайти у хворого вену, яка тікає з-під рук. І кожного дня вони наражаються на небезпеку «вхопити» вірус. А вдома ж у кожного сім’ї, діти, старенькі батьки.

Валентина Петрівна, спостерігаючи за лікарями, медсестрами обласної клініки, дивувалася, де вони за таких тяжких умов знаходять для хворих слова підтримки, співпереживання. Як допомагають часом їхні усмішки, поради, жарти. А влада цього не бачить, «годуючи» українських медиків пустопорожніми обіцянками про виділені їм високі доплати.

І пацієнти в палаті видалися Валентині Петрівні напрочуд приємними людьми. За два тижні лікування вони стали хорошими друзями, надійними сусідами, які завжди поспішають на допомогу. Спасибі їм!

Повернувшись додому, жінка дізналася від рідних, щось в усьому їм допомагали сусіди Валентини Петрівни: і господарство порати, і на городі лад давати, бо бур’ян розпустив свої пазурі по всьому городу.

В неділю Петрівна зібрала на грядці мисочку полуниці, зварила вареники і запросила Ніну і Катерину – своїх ближчих сусідів, які ніколи не залишають її в біді. Сиділи аж до смерку: слухали Валентину Петрівну, розповідали свої новини. Побідкалися, що дощ чомусь обминає Лебедин, на городах усе горить. А коронавірус не відступає, спека його не бере. В політиці щодня якісь «зашквари» та все проти простого люду. Нас знову лякають високими цінами з осені за газ, електроенергію, з 1 липня нібито мінімальний розмір пенсій у людей з відповідним страховим стажем збільшиться на… 74 гривні.

– Спасибі владі за це, – із сумом у голосі говорить Ніна, – але що можна купить сьогодні за 70 гривень? У Верховній Раді, виявляється, половина мільйонерів. І знову приймають закони для себе, для власного збагачення.

–Так, – мовила Катерина, – в інших краї­нах судять і президентів, прем’єрів, чи­нов­ників вищих рангів. А в Україні всі вони недоторкані, бо мають гроші, щоб відкупитися від закону.

– Мамо, – обізвався до Петрівни в телефоні Альоша, – я до тебе не додзвонюся. Як ти?

– А ми тут з дівчатами розговорилися. Давно не бачилися.

– То почекайте, я вам зараз тортик до чаю підвезу. Іра тільки-но закінчила пекти. І ми з вами чаю поп’ємо із задоволенням. Тобі після хвороби потрібні хороші емоції. Ви там про політику не дуже гомоніть. Нічого, прорвемося, все буде добре.

Валентина Петрівна, поклавши слухавку, посміхнулась. Вона таки щаслива: її люблять родина, сусіди, друзі. А це – головне!

Додати коментар