Стрічка новин
Заява на реєстрацію шлюбу під час карантину: На період карантину, оголошеного в Україні через пандемію  коронавірусу, всі охочі укласти шлюб мають можливість подати відповідну заяву, не виходячи Дайте книгу скарг! Вже не дамо…: За радянських часів і донедавна за допомогою Книги скарг і пропозицій споживачі то­варів, послуг могли спілку­ва­тися з керівництвом того чи Зі святом великодня!: Мама Анастасія і тато Андрій Забуги пишаються своєю донечкою Діанкою – маленькою лебединочкою. Разом з дорослими дівчинка береться за будь-яку Високі відзнаки лебединців: Артисти Лебединського будинку культури взяли участь у Міжнародному фестивалі-конкурсі SHOW MAST GO ON, який проводився у Києві. Захід проходив за Між нами, сусідами: Валентина якраз заходилася робити ревізію в кухонній шафі, як її гукнув чоловік: – Там тебе Сергіївна кличе. Якась розмова є. Головний «еколог» громади: Коли сформували громаду, виникло питання розподілу обов’язків. Кого ж призначити головним екологом? Запропонували рибаку і мисливцю Івану Боброву: «Ти, Іване, Інформація про стан оперативної обстановки на території м.Лебедина та Лебединського району з 17 по 23 серпня 2020 року.: Протягом звітного періоду до Лебединського відділення поліції надійшло 131 заяв та повідомлень громадян, з них 7 на момент реєстрації Вшанували сільських жінок: 15 жовтня у Лебединській районній державній адмі­ністрації, з нагоди Між­на­родного дня сільських жінок,  відбулася зустріч голови районної ради Василя Калити «Школьные годы чудесные...»: Як швидко йде час. Не встигли ми озирнутися, як минула половина життя. Усі уже дорослі, підросли діти, дехто дочекався онуків. Карантинні уривки Лебединських розмов: Оскільки в Україні триває карантин, і вулицями нашого міста, по магазинах, на базарі, на автовокзалі, аби почути, що люди говорять,

Коли серпень передає свої повноваження, свої щедроти вересню, коли, як говорив класик української літератури Максим Рильський,

«серпень з вереснем стискають», святкує день народження чарівна, як і ці пори року, жінка – Марія Миколаївна Литвиненко. А цьогоріч він у неї особливий – ювілейний. Поскільки в нас не заведено вказувати прекрасній половині людства на літа, то і ми цього робити не будемо. Лише зазначимо, що ювілей поважний і вагомий.

Роки завжди чомусь поспішають у далину. Ось про це розмірковує і Марія Миколаївна. А їй так хочеться повернутися в яскраве дитинство, коли любов`ю, ніжністю і теплом її обігрівали батьки – Микола Гаврилович і Раїса Герасимівна. Вони були простими сільськими трударями: батько – трактористом, мама – продавчинею у місцевому магазині. За роботою, домашніми клопотами по господарству їм, як кажуть, і вгору було ніколи глянути. Однак вихованням дітей займалися. Їхня мудра народна педагогіка дала гарні результати: доньки виросли працьовитими перш за все, чуйними, добросовісними, щедрими душею і співчутливими серцем. І як свідчення тому: все це повернулося їм сторицею. Бо ж сьогодні Раїса Герасимівна оточена любов`ю, шаною своїх Марійки і Світланки, яка теж мешкає в Лебедині. Дочки доглядають за своєю хворою мамою, яка проживає тепер разом із родиною Марії, а Маша  – ще й за свекрухою.

Часто Марія Миколаївна подумки заглядає і в студентську юність, коли по закінченню Кам`янської середньої школи навчалася в Сумському коопера­тивному технікумі, здобуваючи спеціальність бухгалтера. Які то були роки! Чарівна пора, яскраві будні, хоча й напружені від навчання, а ще цікаві зустрічі, незабутні враження від принад обласного центру. Та направлення взяла в рідні краї, бо вони дорогі і милі серцю, адже й до батьківського дому у Кам`яному було з Лебедина ближче.

Професії бухгалтера не зрадила. Спочатку трудилася в Лебединській райспоживспілці, потім – у міськторзі. А коли на існуванні останнього поставили крапку «мудрі » керів­ники, професійна доріжка привела Марію Миколаївну на початку 1990-го до виконавчого комітету Лебединської міської ради, де вона й зараз працює головним спеціалістом відділу бухгалтерського обліку. І знову ж двадцять один рік пролетів так блискавично, що й не віриться Марії Миколаївні. Тут вона зарекомендувала себе, як високопрофесійний спеціаліст, наставник молодих колег і просто, як людина з найкращими рисами якості. У кожного з працівників колективу відділу надто відповідальна робота, адже забезпечує точність, чіткість усіх розрахунків. А за тими ж розрахунками – усе місто. Тому і Марія Миколаївна намагалася весь час бути «в курсі», аби бухгалтерський механізм не давав збою.

Її досвід, професійність і людські якості поважають як колеги з відділу, так і працівники міськвиконкому. Коли б у будь-який час не звернулися з будь-яких питань до Марії Миколаївни, вона завжди надасть вичерпну відповідь, допоможе розібратися у тераді цифр, а ще поставиться зі щирістю, подарує посмішку, скаже добре слово.

У ці ювілейні дні Марія Миколаївна підводить підсумок і власного родинного життя. Зі своїм чоловіком Михайлом Івановичем вони з одного села. Та хіба він, у свій час старшокласник, звертав увагу на маленьку на зріст, молодшу на кілька років ученицю? Звісно ж, ні. Однак допомогла йому розгледіти в Марійці красуню його рідна сестра, яка дружила з дівчиною й ходила з нею до одного класу. І Михайло задумався: «А й справді красуня!» Відтоді й закрутилося – завертілося. Спочатку Михайло здобував професію, потім – Маша. Та хоча й короткими були зустрічі в рідному селі, однак єднали їхні серця. А згодом і весільний рушничок прослався на їхню спільну стежину.

Чи щаслива жінка Марія Миколаївна? Звичайно ж! Впродовж життя крокувала поряд із коханим чоловіком, який довгі роки займав неспокійну посаду начальника Новотроїцької установки комплексної підготовки газу Полтавського газопромислового управління, а вона була його надійним тилом. Разом виростили сина, діждалися невістки, онучки. Сьогодні Віталій із Лілією і Емілією проживають у Сумах. Найприємніші миттєвості охоплюють стар­ших Литвиненків, коли приїжджають Литвиненки-молод­ші. Защебече онученька Емілія – і радісно стає на душі в Марії Миколаївни і Михайла Івановича. Тут бабуся Марія швиденько збирає на стіл вишукані страви – майстриня ж у їх приготуванні і дбайлива господиня. Про це свідчать і порядок у домі, і численні квіти на затишному подвір`ї, і гостинність. А ще Марія Миколаївна – добра подруга, привітна колега, щедра сусідка, відкрита серцем і душею до людей. Такою її виховали і зростили батьки, передавши у спадок свої найкращі людські якості. Такою вона й крокує життям упродовж усіх своїх років, які вже щедро накувала зозуля. Та попереду – нові справи, нові зустрічі, нові турботи. Тож дай, Боже, здоров`я нашій ювілярці!

 

Від імені колег Тетяна ТАРАН, Світлана ЧУМАК,

м. Лебедин.

Додати коментар