Стрічка новин
Дмитро ШУМАЄВ:  «Країна-оазис посеред пустелі»: Дмитро ШУМАЄВ – лебединець, закінчив школу № 5, потім ВПУ лісового господарства та Сумський національний аграрний університет. Вже декілька років Рекордна кількість українців повернулася додому з Польщі за минулу добу. Майже 23 тисячі осіб: Це найбільша кількість поїздок до України від початку війни 24 лютого і ця цифра щодня продовжує зростати, повідомляє Центр На Сумщині знову знайшли боєприпаси: 14 вересня, боєприпаси були виявлені у Охтирському, Лебединському і Роменському районах. Так, у двох кілометрах від села Пологи, що на ДО ВІДОМА ЛЕБЕДИНЦІВ!: КНП «Лебединська лікарня ім.К.О.Зільберника» повідомляє, що у зв’язку з ускладненою епідеміологічною ситуацією в регіоні, пов’язаною з захворюваністю на COVID-19, забір Шановні працівники та ветерани ТОВ «Укртранспневматика»!: Сердечно вітаємо вас із професійним святом –  Днем машинобудівника! Нерест – 2021: Підходить період нересту – це найбільш важливий період у житті риби, а тому в цей час, як ніколи, рибі потрібні Вогнеборці приборкували масштабне загоряння: 22 вересня о 02:34 черговий караул 18-ї державної пожежно-рятувальної частини був викликаний на вул. Новопанасівську в м. Лебедин. Дошкуляє: У непростому сьогоденні багато що дошкуляє людині: мізерна зарплата, непомірні ціни за комуналку, наспіх «зшиті» реформи, коронавірус  тощо. Звернення до мешканців що­до заборони спалювання листя і сухої трави: Весною у нас прийнято спалювати опале листя та сміття. В цей час повітря в населених пунктах стає важким і гірким, У «Чайцi» дiтям цiкаво: Цікаве заняття  з аплікації на тему: «Телевізор для моєї родини» та руханку провели з вихованцями групи «Бджілка» вихователь Наталія  Кириченко

Шановні читачі тижневика «Будьмо разом», користувачі сайту «Лебедин press»!


Після тимчасового вимушеного припинення випуску газети «Будьмо разом» у зв»язку з воєнними діями, ми знову розпочали її діяльність. При цьому, ми зберігаємо основне спрямування видання – газета для сімейного читання
До того ж, ми розширюємо кордони інформування, щоб стати ближчими до кожного читача. Тож тепер нас можна знайти не лише на сайті, а й у Telegram каналі та facebook.
Тому, якщо хочете про все дізнаватися першими, підписуйтесь на наші сторінки у соцмережах:

https://www.facebook.com/lebedinpress
https://t.me/lebedinpress
Дякуємо, що залишаєтесь з нами!

Координатор сайту Євгеній Чижик.
Із повагою Василь Дацько,

головний редактор тижневика «Будьмо разом» та інтернет-видання «Лебедин press», Заслужений журналіст України.

Новий навчальний рік теж, як і закінчення попереднього, продовжив для студентів «еру дистанційки». Такі зміни сколихнули всю Україну, та не кожен заклад

вищої освіти був повністю готовий до наслідків пандемії. Го­ворячи навіть про університети міста Суми, можна сказати, що всі перебувають у різ­них умовах. Попри таємні тонкощі та незруч­ності, студенти відкрилися нам і розповіли про своє ставлення до дистанційного навчання.

Максим, 19 років, студент СумДУ: «Ніколи не думав, що на своєму третьому курсі зможу лежа­ти в ліжку та одночасно слухати пару. В універ­ситеті тепер буваю раз на тиждень, коли у роз­кладі значаться практичні заняття, весь інший час – де заманеться. Головне, щоб всюди «ловив» Інтер­нет, а другорядне не є важливим. Тепер маю біль­ше свободи і повноцінного сну. Відкрив очі – уже можна відкривати й ноутбук. З’явився час на робо­ту (а працюю наразі також дистанційно), на інші види зайнятості (граю на гітарі). Спочатку ця ідея мені зовсім не сподобалася, та я вловив себе на дум­ці про те, що потрібно просто адаптуватися, не спеку­лювати та виконувати вказівки МОЗ. Це світо­ва вимога». 

Марія, 17 років, студентка СумДУ: «Тільки п’ятнадцятого вересня потрапила в гуртожиток, почала розмірковувати про перше заняття, про вигляд аудиторії, про знайомство з одногрупниками та одногрупницями. І ось... тобі невтішна новина: вчимося онлайн… Я дуже розчарувалася, адже зовсім не була готова до таких «візерунків долі». За гуртожиток кошти внесені на рік наперед, у кімнаті облаштувалася, а тепер мама чекає вдома… Ось тобі й початок дорослого життя. Предмети розумію «через один», бо це для мене абсолютна новизна. Сподіваюся, що незабаром будуть заняття в університеті, бо вчитися онлайн мені дуже важко…».

Юлія, 19 років, студентка СумДУ: «До таких обставин ставлюся спокійно, бо, як не крути, вони вимушені. Мені навіть зручніше навчатися. Усе в одному місці. Проте є багато недоліків: поганий зв’язок, а звідси проблеми зі сприйняттям і розумінням матеріалу. Часто важко підключитися, виникає безліч технічних неполадок, ми не розуміємо, як працювати, а викладачам тим більше важко. У деяких програмах «вибиває» через кожні півгодини, знову доводиться чекати на з’єднання. Спілкуватися з групою теж стало важче, особливо, коли бувають роботи в парі».

Ліза, 17 років, студентка Сумського філіалу Харківського національного університету внутрішніх справ: «Як на мій погляд, то тут п’ятдесят на п’ятдесят. На першому курсі все неоднозначно. Мене бентежать і живий контакт, і онлайн-підготовка. Наразі було тільки декілька пар не дистанційно, тому порівнювати ще рано. В онлайн-режимі ти просто щось пишеш і нічого не розумієш, а в університеті ще не було змоги відчути, як краще».

Юлія, 19 років, студентка СФ ХНУВС: «Ставлюся нейтрально. Гаразд, я ще на третьому курсі, тому встигну підготуватися до держекзаменів. Але ж для четвертокурсників – випускний рік, і дистанційка для них – це гірко. Багато хто жаліється, і я їх добре розумію. Звичайно, краще, якщо навчання буде, як, зазвичай, в аудиторіях. Але в карантинних умовах є тільки такий вихід. Минулого року нам також довелося перейти на домашню підготовку, тоді університет був зовсім не готовий у повному обсязі перейти до гідних освітніх процесів, але сьогодні ми маємо всі можливості».

Ганна, 17 років, студентка СНАУ: «Дистанційну по­святу в студенти ми вже пережили, то і дис­тан­ційне навчання пере­живемо! Чесно кажучи, до такої ситуації не готові не тільки студенти, а й педагоги. Викладацький рівень і здібності у кожного різні, тому й сприйняття кожного предмета є індивідуальним. Комусь вдається зацікавити з півслова на онлайн-лекції, оперуючи випадками з життя та маючи чітко прописаний план у презентації, а комусь не вистачає і двох практичних занять в аудиторії, щоб донести всю суть пройденої лекції. У гуртожитку іноді важко сконцентруватись, особливо у перші дні, але це потроху розвіюється. Є один величезний плюс: я частіше буваю вдома, а в рідних стінах завжди добре».

Богдан, 20 років, студент СНАУ: «Повністю негативно сприймаю такий вид освіти. Мінуси дистанційного навчання полягають у необізнаності наших викладачів працювати із сучасними онлайн-платформами, у яких вони навіть не розуміють, де вмикається звук, мікрофон чи ще щось мінімальне. Другий недолік проявляється в тому, що немає змоги об’єктивно подати той матеріал, який потрібно донести нам, студентам. Слідкувати за виконанням вказівок також майже нереально, бо в онлайн задавати питання – це, чесно кажучи, не дуже. Також постійні обмеження у часі (кожні 40 хвилин спілкування на платформі «Zoom»), та навіть всі платформи, які використовуються зараз в Україні, то всюди є обмеження, а це погано. Чув не один раз від викладачів, що витрачається велика кількість часу на підготовку до лекцій, це не зовсім зручно. А тестування? Будь-який зріз знань проводиться тепер дистанційно. І що можна перевірити таким чином? Перевірку швидкого пошуку інформації в Інтернеті чи за допомогою книги? Об’єктивності – нуль. Живі лекції набагато кращі, але все ж у режимі онлайн потрібно навчатися і шукати якісь компроміси, бо просто так ми не зможемо належним чином отримати знання з тієї професії, яку б хотіли. Наразі практики нуль, а це негативно впливає на майбутні кадри».



Підписуйтесь та читайте нас в Telegram каналі та на Фейсбук




Додати коментар