Стрічка новин
Навіть піскарик – рідкість: Я корінний лебединець, риболовлею на Пслі займаюся із дитинства. Пам`ятаю, дідусь,коли мені виповнилося чотири роки, вже брав із собою. Шановні лебединці! Дорогі земляки!: Мовчати вже не має ні сил, ні бажання. Та і не в моїх правилах миритись з несправедливістю. З листопада минулого Таке-сяке, он яке…: Як відомо, із 1 січня цього року згідно із Законом України «Про утворення та ліквідацію районів» Лебединський район, як і Чи не порушуються права людини?: Пандемія. А ще зовсім недавно усі їхали додому через введення простого карантину. Четвер, 12 березня ц.р., залишиться у пам’яті надовго. Це наша історія: В кінці минулого року у видавництві ТОВ «Триторія» вийшла книга Володимира Підлісного «Штепівка та навколишні хутори і села». Поширення коронавірусу продовжується.: Пікового зростання COVID-19 в Україні і в  Сумській області в квітні не відмічається. Але антирекорд  по захворюваності  на  COVID - Доземний уклін вам, ветерани!: У прийдешні дні Пам’яті та Примирення, Великої Перемоги кожен із нас  долучається до вшанування великого подвигу, який увічнює героїзм, мужність та І позмагалися, і відпочили: Напередодні Дня фізичної культури та спорту України в ДПТНЗ «Лебединське вище професійне училище лісового господарства» проведено патріотично Дезінфек­ційні ро­боти у під’їздах багатоповерхівок: У зв’язку з запо­бі­­ганням пандемії Коро­на­вірусу у міс­ті здій­снюють різні профілактичні захо­ди. Так, працівники  КП «Лебе­­ди­нська ЖЕК» проводять дезінфек­ційні ро­боти У яких випадках договір оренди житла посвідчується нотаріусом?: Як розповіла очіль­­ниця Північ­но-Схід­ного між­регіо­­н­а­льного уп­­рав­ління Мі­­ніс­терства юсти­ції (м. Суми) Ірина Свистун, під час оформ­лення договору оренди жит­ла у сторін

Є у нашому будинку унікальна бабуся – Горпина. Але всі її звуть Гапою. Довгожителька досі струнка, завжди з посмішкою. Сусіди до неї звертаються за порадами,

наприклад, як лікуватися, коли покусали бджола чи кліщ, що робити, коли дитина заїкається. Все вона знає. Заміж чомусь не пішла. – «Марш Мендельсона не для мене – каже стара. – Марш, жінко, за пляшкою, марш з моїх очей, марш обід варити!»

Та якось захворіла бабулька. Лікарі ніяк не могли визначити, що у неї з головою. Отак опинилася вона в лікарні. І тут трапилося таке, що й досі згадують всі лікарі.

Бабі Гапі з вечора голову побрили. І тут закортіло їй вночі у туалет. Всі сплять. Подумала, ніхто не побачить, що вона гола. Туалет був загальний. А там один страждалець годину сидів на унітазі – закреп. Кабіну не закрив. І раптом бачить лису, худу, голу стару жінку. Від страху чоловік влип в унітаз. І на нього напала «швидка» – пронос.

А баба Гапа зробила своє діло і почимчикувала до палати. Але переплутала і потрапила до чоловічої. Підійшла до ліжка. І ось коли підняла ковдру (а там спав чоловік з радикулітом), той від дотику відкрив очі і спросоння подумав, що прийшла смерть. А коли гола, худа, лиса стала закидати ноги, щоб лягти, чоловік скочив з ліжка і закричав: «Люди! Рятуйте! Смерть прийшла!» І побіг у коридор, неначе й не було радикуліта. Ось так баба Гапа вмить вилікувала двох чоловіків.

У лікарні довго сміялися всі: і хворі, і медперсонал, а також сусіди нашого будинку.

Лідія Можаєва, м. Київ, позаштатний автор тижневика «Будьмо разом».

Додати коментар