Стрічка новин
Майстерня свята LeKost - свято повинно бути казковим!: Майстерня свята LeKost EVENT представляє компанію казкових друзів: допитливого міньйона Кевіна, бешкетника домового Бубу, мегапозитивного Губку Боба Станом на 27 вересня 2020 року на Сумщині 3672 випадки захворювання на коронавірусну інфекцію: За минулу добу Covid-19 підтвердили у 123 осіб (Суми - 65, Шостка - 6, Конотоп - 18, Глухів - 1, 5 нюансів проходження випробування: Регулювання проходження працівником випробувального терміну є надзвичайно важливим, наголошує директор Сумського обласного центру зайнятості Володимир Підлісний, На лебединщині помітно прискорюється вакцинація від COVID-19: За повідомленнями національних засобів масової інформації, така динаміка спостерігається в усій Україні. Міністерство охорони здоров’я запевняє, що вакцини для цього Розпочата вступна компанія до вищих навчальних закладів системи МВС України на 2021 рік: Запрошуємо Вас отримати вищу юридичну освіту за спеціальностями «Правознавство», «Правоохоронна діяльність» у кращих вищих навчальних закладах У полі на Лебединщині знайшли авіаційну бомбу: 31 травня о 15:00 до Служби порятунку «101» надійшла інформація про знайдення предмету, схожого на боєприпас, у селі Червлене, що На Лебединщині випав град: Останній весняний вечір 2020 року запам’ятається жителям Лебединського району погодніми сюрпризами: у селі Будилка випав рясний град. Син попрохав: «Поїхали до «Лебедя»: Меморіал слави «Лебедина пісня» в Лебедині є воістину святим місцем. Він споруджений на честь лебединців і жителів Лебединщини, які полягли Виявили боєприпаси часів Другої світової війни: До Лебединського відділення поліції зателефонував 24-річний житель районного центру та повідомив, що під час проведення  земляних робіт поряд з вулицею Старий вовк (бувальщина): Пам’ятаю, льотчики Лебединського військового містечка не тільки добре літали, а й добре стріляли. Десь під Рябушками взимку вони вбили вовка.

Олюся вийш­ла із по­ліклініки, куди ходила ро­бити рентген коліна, яке вже третій місяць боліло, опухло. Не допомагали ніякі компреси, мазі… Присіла на автобусній зупинці.

На другому кінці лавочки сидів  літній чоловік. Раптом до її ніг підлетів горобчик. Чоловік сказав: «Дивіться, як близько, він вас не боїться»…

Горобчик якось дивно набурмосився, став більш пухнастим. Олюся пригадала дитинство, як вона, сидячи на вишні, підгодовувала горобців. Вони настільки здружилися з нею, що дзьобали пшоно навіть із пелени, поки вона читала книжку. А бабця тоді говорила, що у неї незрозумілий зв’язок із птахами.

Горобчик сидів непохитно, мовчки, періодично розпушувався і стискався. «Якийсь він дивний, щось явно від вас хоче…», сказав чоловік. Олюсі стало чомусь смішно, і вона,  звертаючись до пташки, неголосно заговорила: «Який же ти – гарний, чепурний! Пухнастий! Чистенький. Яка чудова у тебе біла смужка навколо шийки, а яка красива темна плямка-мітка під смужкою, наче краватка!  Я б тебе чимось пригостила, та наперед не знала, що ти до мене прилетиш. У мене, на жаль, нічого немає. А ти, якщо хочеш їсти, лети на канал, он – навпроти! Там багато травички з насінням. Лети!»…

«Ну, діла!, – сказав чоловік, – такого я ще не бачив! Щось він занадто на­дутий, може, хворий? Я зараз його віднесу під паркан». «Не треба, він просто слухає, – сказала Олюся. Кож­ному приємно, коли його хвалять».

Горобчик слухав, слухав, повернув голівку набік, подивився на Олюсю, двічі цвірінькнув та й полетів у напрямку каналу. То він говорить: «Так, дякую», – сказала Олюся.

«Ну, ви – просто фея! – мовив здивовано чоловік. Він, виявляється розуміє людську мову! Чудеса, й годі».

Увечері розповіла чоловікові про дивного горобчика. Подумала, може, це якийсь знак? Пригадала, як бабця вчила, що, коли віриш щиро у Бога, він посилає знаки, треба їх тільки вчитися  розуміти. Треба бути дуже уважним до навколишнього світу. Навіть, коли йдеш вулицею, про щось згадуєш, думаєш, щось вирішуєш –  і раптом перед тобою падає листочок із дерева, якого немає поруч, і вітру немає, щоб його приніс… Це може бути підказка, яка залежить від того, як упав листок – стебельцем до тебе, чи від тебе. Навколо – світ, дивовижний, загадковий…

…Вдома заходилася готувати вечерю, прибирати, закрутилася зовсім і забула про коліно.  Вранці вирядила на роботу чоловіка й знов взялася до роботи. Аж тут здумала, що треба помазати коліно. А воно ж – не болить! Та й припухлість майже зникла!  От тобі – й знак! Дивний горобчик! Права була бабця, коли говорила, що пташки – Божі посланці, і треба до них придивлятися, ставитися з повагою.  Боронь Боже – зобідити пташку! От така історія! Хочете – вірте,  хочете – ні…

Людмила Осока, м.Київ.

Спеціально для лебединської дітвори.

Додати коментар