Стрічка новин
Відбулася перша сесія міської ради VIІI скликання: 9 грудня у приміщенні Лебединського медичного коледжу депутатський корпус міської ради VІІІ скликання зібрався на перше пленарне засідання першої сесії. Консультант: А було це на Лебединщині, коли активно розвивалось сільське господарство, переробна промисловість, будувались ракетні бази, вдосконалювалась авіація 55 літ, як одна мить: Рівно 55 років крокують життям Любов Петрівна та Ярослав Олек­сі­йович Максимович. Наші дорогі, любі батьки днями відзна­чають смарагдове весілля. 102: що трапилось? з 5 по 11 жовтня  2020 року: Протягом звітного періоду до Лебединського відділення поліції надійшло 103 заяви та повідомлення громадян, з них 12 на момент реєстрації містили Річка Псел перетворилася в смітник: В Сумській області річка Псел сильно забруднена відходами з каналізації, місцевий водоканал проблеми не бачить. Дотримуємось самоізоляції, не порушуємо карантин! : За  минулий тиждень  осіб з підозрою на  коронавірусну хворобу по Лебединському  району не зареєстровано.  У двох осіб населених  пунктів району, 102: що трапилось? З 8 по 14 березня 2021 року: Протягом звітного періоду до Лебединського відділення поліції надійшло 95 заяв та повідомлень громадян, з них 8 на момент реєстрації містили На Сумщині поліцейські затримали грабіжника та двох крадіїв: З початку року працівниками поліції Сумщини було розкрито 314 крадіжок чужого майна та 34 грабежі. Лише за минулу добу поліцейські 102: що трапилось? з 16 по 21 березня 2020 року: Протягом звітного періоду до Лебединського відділення поліції надійшло 111 заяв та повідомлень громадян, з них 9 на момент Губернатор Грищенко відстояв на державному рівні інтереси жителів Лебединщини: Підкомітет Верховної Ради України з питань адміністративно-територіального устрою підтримав входження Лебединщини до Сумського району.

Олюся вийш­ла із по­ліклініки, куди ходила ро­бити рентген коліна, яке вже третій місяць боліло, опухло. Не допомагали ніякі компреси, мазі… Присіла на автобусній зупинці.

На другому кінці лавочки сидів  літній чоловік. Раптом до її ніг підлетів горобчик. Чоловік сказав: «Дивіться, як близько, він вас не боїться»…

Горобчик якось дивно набурмосився, став більш пухнастим. Олюся пригадала дитинство, як вона, сидячи на вишні, підгодовувала горобців. Вони настільки здружилися з нею, що дзьобали пшоно навіть із пелени, поки вона читала книжку. А бабця тоді говорила, що у неї незрозумілий зв’язок із птахами.

Горобчик сидів непохитно, мовчки, періодично розпушувався і стискався. «Якийсь він дивний, щось явно від вас хоче…», сказав чоловік. Олюсі стало чомусь смішно, і вона,  звертаючись до пташки, неголосно заговорила: «Який же ти – гарний, чепурний! Пухнастий! Чистенький. Яка чудова у тебе біла смужка навколо шийки, а яка красива темна плямка-мітка під смужкою, наче краватка!  Я б тебе чимось пригостила, та наперед не знала, що ти до мене прилетиш. У мене, на жаль, нічого немає. А ти, якщо хочеш їсти, лети на канал, он – навпроти! Там багато травички з насінням. Лети!»…

«Ну, діла!, – сказав чоловік, – такого я ще не бачив! Щось він занадто на­дутий, може, хворий? Я зараз його віднесу під паркан». «Не треба, він просто слухає, – сказала Олюся. Кож­ному приємно, коли його хвалять».

Горобчик слухав, слухав, повернув голівку набік, подивився на Олюсю, двічі цвірінькнув та й полетів у напрямку каналу. То він говорить: «Так, дякую», – сказала Олюся.

«Ну, ви – просто фея! – мовив здивовано чоловік. Він, виявляється розуміє людську мову! Чудеса, й годі».

Увечері розповіла чоловікові про дивного горобчика. Подумала, може, це якийсь знак? Пригадала, як бабця вчила, що, коли віриш щиро у Бога, він посилає знаки, треба їх тільки вчитися  розуміти. Треба бути дуже уважним до навколишнього світу. Навіть, коли йдеш вулицею, про щось згадуєш, думаєш, щось вирішуєш –  і раптом перед тобою падає листочок із дерева, якого немає поруч, і вітру немає, щоб його приніс… Це може бути підказка, яка залежить від того, як упав листок – стебельцем до тебе, чи від тебе. Навколо – світ, дивовижний, загадковий…

…Вдома заходилася готувати вечерю, прибирати, закрутилася зовсім і забула про коліно.  Вранці вирядила на роботу чоловіка й знов взялася до роботи. Аж тут здумала, що треба помазати коліно. А воно ж – не болить! Та й припухлість майже зникла!  От тобі – й знак! Дивний горобчик! Права була бабця, коли говорила, що пташки – Божі посланці, і треба до них придивлятися, ставитися з повагою.  Боронь Боже – зобідити пташку! От така історія! Хочете – вірте,  хочете – ні…

Людмила Осока, м.Київ.

Спеціально для лебединської дітвори.

Додати коментар