Стрічка новин
Обростаємо сміттям: Добрий день, шановна редакціє газети «Будьмо разом»!  Хочу звернути вашу увагу на проблему сучасного суспільства - байдужість жителів м. Лебедина Краса врятує світ: Учасники любительського клубу «Надвечір’я», що при МЦКД м.Лебедина (керівник Світлана Костиріна) відвідали Лебединський художній музей імені Б.К.Руднєва. Станом на 27 вересня 2020 року на Сумщині 3672 випадки захворювання на коронавірусну інфекцію: За минулу добу Covid-19 підтвердили у 123 осіб (Суми - 65, Шостка - 6, Конотоп - 18, Глухів - 1, Смачного вам!: У нашому місті не один рік працює кулінарія, що по вулиці Героїв Май­дану. Тут завжди можна підкріпитися сві­жою випічкою. Особливо Наші сучасниці: Сьогодення вимагає від пра­ців­ників поштового зв’яз­ку особ­ливих зусиль. Окрім того, що вони доставляють газети, журнали, іншу кореспонденцію, доводиться Кращі юні науковці Лебединської громади 2021 року:   Кінець березня 2021 року ознаменувався найвагомішим змаганням інтелекту серед учнівської молоді Сумщини – обласним етапом Всеукраїнського конкурсу-захисту Вогнеборці приборкували масштабне загоряння: 22 вересня о 02:34 черговий караул 18-ї державної пожежно-рятувальної частини був викликаний на вул. Новопанасівську в м. Лебедин. Це не професія, це – доля: Вибір першої вчительки – це дуже важливо. Якою вона буде, залежить, як дитина буде в подальшому ставитися до навчання, до «Доброго дня, дядю Гришо»: Щоденно так звучить моє вітання двоюрід­ному дяді Григорію Даниловичу Яковенку. У відпо­відь чую неголосне: «Доброго здоров’я». Інформаційна платформа «Допомога поруч»: Міністерством соціальної політики України запроваджено інформаційну онлайн-платформу «Допомога поруч» для надання адресної допомоги вразливим верствам

Наші ювіляри Анастасія Василівна та Володимир Сергійович Вельбой – надзвичайно чудові люди! Все, чого торкаються їхні золоті руки, викликає захоплення й повагу.

І це не дивно, адже вони талановиті, працьовиті, з уважним і чуйним серцем, гарні батьки, турботливі дідусь і бабуся.

Познайомилися вони ще у шкільні роки, у Карпилівській сільській школі Охтирського району, куди Володя ходив із сусіднього села Гусарщина, а Анастасія – з хутора Мигулін Московськобобрицької сільської ради. Із шкільної лави в них зародилося світле почуття. Потім міцніло, коли після закінчення восьми класів Володимир два роки мотоциклом їздив з Охтирки, де він навчався на водія, до Лебедина на побачення з Анастасією, де дівчина оволодівала в СПТУ професією маляр-штукатур.

У далекому 1971 році, коли нареченій виповнилося сімнадцять років, а нареченому йшов двадцятий рік, закохані одружилися. Анастасія Василівна згадує весілля, як її в національному вбранні віз наречений на трійці заквітчаних коней сніжного морозного лютневого дня.

Через рік у подружжя народилася донечка Людмила, згодом – син Віталій. Жили у любові і злагоді, разом ростили дітей, більшість років разом працювали на одному підприємстві – заводі поршневих кілець. Згодом діти подарували їм онуків, донька – двох хлопчиків, а син – двох дівчаток. Любить подружжя, як уся родина збирається разом. Повниться оселя дитячими голосами. Не зчулися, як промайнули роки. За вікном віє вітер, лютує хуртовина, а в серцях подружжя квітує весна. Адже вони відзначають свій золотий ювілей.

Від усього серця бажаємо ювілярам зберегти світлі почуття. Нехай Господь щедро дарує їм здоров’я, світлу радість, сімейні блага на багато-багато років!              

З любов’ю уся велика родина.

Додати коментар