Стрічка новин
На черговій сесії районної ради депутати прийняли рішення з 10 питань: 6 травня відбулося спільне засідання постійних комісій та пленарне засідання чергової 33 сесії Лебединської районної ради. На засіданні постійних комісій, «Сумигаз» надає роз’яснення щодо перерахунку платежу за доставку газу: Кожен клієнт АТ «Сумигаз» у січні нового, 2021 року, отримає оновлену платіжку від газорозподільної компанії. Плата за доставку газу для ДОРОГІ ВЕТЕРАНИ МОЄЇ РІДНОЇ СУМЩИНИ!: Ідуть роки, але  час непідвладний над пам’яттю народу – пам’яттю про пережите і вистраждане в роки  Другої світової війни! У Освітлення вулиць міста Лебедина: 29.12.2020 р. у м.Суми відбувся Відкритий чемпіонат ДЮСШ Спартак з боксу: У заліку команди ОДЮСШ Колос три золотих і одна срібна медаль. Перше місце: Стеблянко Олександр, Придатько Данило, Лебединська ЗОШ номер Пролунав шкільний дзвоник: Свято першого дзвоника цього року відбулося в непростих умовах карантину. Усі урочистості по школах були з дотриманням необхідних санітарних норм. І знову зустріч…: 90-ті роки. Випускники входили у самостійне життя якраз на межі розпаду однієї країни і народження іншої. Разом із її становленням Як Лебедин прожив останній тиждень : Тиждень перевірок Держпродспоживслужби; комісія з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій; зустріч міського голови із журналістами; дезінфекція території міста; ...А спомин повернув у юність: Прочитала в газеті «Будьмо разом» від 19 листопада цього року зворушливу розповідь-пам’ять про курсанта Юрія Молодику під заголовком «Він був Її життя, мов промінь сонця: У кожної людини, як писав Тарас Шевченко, своя доля і свій шлях широкий. Так і в Ніни Чхун із с.

Перед відкриттям чергового мисливського сезону я абсолютно випадково потрапив на передсезонний інструктаж, який проводив зі своїми колегами голова мисливського

товариства. Я слухав безкінечні мисливські історії, неймовірні, майже містичні випадки з мисливцями на полюванні, а сам задав собі запитання: звідки в людей береться таке нестерпне бажання когось застрелити?

Мене, мабуть, як і кожну людину чоловічої статі, з дитинства теж потягнуло до зброї, я мав спортивний розряд зі стрільби у школі, відмінно виконував усі нормативи зі стрільби з бойової зброї під час строкової служби в армії, але у мене ніколи не виникало бажання застрелити хоча б горобця.

Але одна вбита мною дика качка, мабуть-таки, була. Чому мабуть? А, послухайте…

Було це в 1961 році. Наш пароплав «Олег Кошовий», на якому я плавав  другим помічником капітана, тільки-но перетнув Полярне коло і наближався до морського порту Нарьян-Мар. О четвертій ранку я прийняв вахту від капітана, який пішов відпочивати, а в рубці залишив свою мисливську рушницю.

– Можливо, знадобиться, – кинув він у бік залишеної зброї.

На світанку вона й справді знадобилась. Довго роздивлявся в бінокль, але ніяк не міг збагнути, що воно таке. Наш пароплав зближався з крижиною великого розміру, всіяною сотнями, тисячами чорних краплин. Схоже на птахів, але чому жодна з них не злітає?

Я максимально зблизив пароплав з крижиною, дав протяжний гудок, але птахи не реагували. Після цього зупинив судно, вийшов з рубки з рушницею і вистрілив у найгустіше скупчення птахів. Тільки після цього три чи чотири з них важко відірвалися від криги і полетіли геть. На постріл до рубки піднялися капітан та деякі інші члени команди. Всім стало зрозуміло, що маємо справу з дикими качками, незрозу­мілою була тільки їхня поведінка. Вирішили спустити шлюпку, підпливти безпоседньо до птахів і аж потім все зрозуміли.

Виявилося, що велика зграя качок перед цим увечері, при теплій дощовій погоді, сіла на крижину перепочити, а вночі вдарив мороз, тому птахи попримерзали і не могли злетіти. Наші матроси набрали декілька повних мішків живих качок і вже потім, при приготуванні м’яса, в одній із них знайшли декілька дробин. Вирішили, що то моя робота. Можливо, але мені хотілося, щоб було не так, бо то був мій перший і останній постріл у живу істоту за все життя.

А качиним м’ясом вся команда пароплава ласувала декілька днів. Хороше м’ясо, тільки рибою віддає.

Леонід РЕШЕТНІК,

с. Ворожба.

Коментарі  
0 #1 Ух ты! 01.04.2021, 09:21
"...т[i]о був мій перший і останній постріл у живу істоту за все життя".

"А качиним м’ясом вся команда пароплава ласувала декілька днів"

Яка ж вона цiкава, наша психологiя! Стрiляти у живу iстоту - грiх. А якщо шию їй скрутити - ласощi...
Цитата
Додати коментар