Стрічка новин
Відбулася перша сесія міської ради VIІI скликання: 9 грудня у приміщенні Лебединського медичного коледжу депутатський корпус міської ради VІІІ скликання зібрався на перше пленарне засідання першої сесії. 60 років була Катря, а тепер – Ксена: Ой, люди добрі, що мені сьогодні зранку було! Звечора лягли з дідом спати. Я ж, як завжди, ногу, ту котру Сумчанин втікав від обсервації з Борисполя: 29 березня в Бориспіль прилетів літак з В’єтнаму, який безкоштовно доставив українців.Їх доставив в’єтнамський бізнесмен На Лебединщині чоловік обібрав матір: Із заявою про крадіжку в поліцію звернулась 77-річна жителька Лебединького району. Жінка розповіла, що тривалий час відкладала Станом на 17 вересня 2020 року на Сумщині 2724 випадків захворювання на коронавірусну інфекцію.: За минулу добу Covid-19 підтвердили у 84 осіб (Суми - 47, Шостка - 2, Конотоп - 4, Охтирка - 5, Небезпека covid-19 залишається: За минулий тиждень по Лебединському району зареєстрований один випадок підозри на Covid-19. У жителя району (51 рік), який захворів 13 Станом на 29 вересня 2020 року на Сумщині 4008 випадків захворювання на коронавірусну інфекцію: За минулу добу Covid-19 підтвердили у 195 осіб (Суми - 153, Ромни - 5, Охтирка - 7, Глухів - 1, І цінна продукція, і робочі місця: ТОВ «Рябушківський бекон» працює на Лебединщині біля 10 років. Підприємство спеціалізується на вирощуванні зернових та свиней. Воно має в обробітку Тут «господарюють» бур’яни: Вулиця Шевська (кол. Антонова) – поряд із центром нашого міста. Радують погляд ошатні будиночки, нові су­час­ні паркани. А от біля Біль материнський: «Сину, сину – ангел мій. Я тобі щасливу зичу долю. Добре серце матимеш в житті, ну а я пишатимусь тобою».

На горизонті мого життя горить і горітиме найяс­кра­віша із зірок – зірка мого дитинства – село Грунь. Моє рідне село уособлює в собі не тільки велич природи,

а й працьовитих, доброзичливих, дружніх і дуже співучих людей. Я пам’ятаю і пам’ятатиму тебе завжди, моя колись квітуча мала батьківщино!

 

Ода Груні

Маленькі села й хутори –

Слобода, Марусенки, Падалки,

Галушки, Грицини,

Розкинувшись на берегах ріки,

Колись зростали й процвітали,

А тепер із карти позникали.

                                х Х х

Спочатку річка Грунь тече струмком,

А в росянистих луках – розливається.

Стоїть село на річці Грунь

І Грунню називається.

 

Ліворуч річки – Грунь Велика,

Праворуч річки – Грунь Мала.

Збудована уся інфраструктура,

В людей покращилось життя.

               

Колись Кокоша збудував завод цегельний.

Цех шиферний, комори для зерна,

Гараж, свинарник, ферми нові,

Бригаду тракторну у полі,

Механізовано було токи.

Конюшні в кожній із бригад,

Пологовий будинок, ФАП,

І магазин, і клуб – все для людей

Таким же був він – корифей!

А яблуневий сад який заклали?!

Там ще вирощували помідори й огірки.

Лененко керував цим господарством,

А всі ж допомагали залюбки.

 

Під кожний двір стовпа вкопали,

Електрик Патраков поначіпляв дротів,

Тоді від «дизеля» з Малої Груні

Неслося світло в кожний дім.

 

Від графа Капніста - школа дісталась,

Учні в дві зміни спочатку навчались,

Та стало дітей дуже багато,

Змушені школу добудувати!

 

Педколектив був чималий і дружній,

Знання давали нам міцні й потужні!

Шана й подяка усім вчителям,

За Ваші старання – уклін низький Вам!

                                х Х х

Важкі двохтисячні роки

Змінили людські долі навіки!

Хто зміг, той виїхав давно.

Залишивши спустошене село.

 

Колись село росло й цвіло

Між мальовничих пагорбів.

Тепер ми згадуєм його

Лише у нашій пам’яті.

 

2021-й рік. Села на карті вже немає...

Живе лишень тут 5 осіб

(Олексій Бороденко, Марія Підопригора,

           Надія Бороденко, Микола Левченко,

           Олександра Левченко),

Та як живуть вони, не знаю.

Їх сам Господь оберігає!

х Х х

Щорічно у червні, – останньої суботи,

У всіх односельців – одна лиш турбота:

«Дійти чи доїхать до рідної Груні?

На зустріч! На зустріч!» –пульсує у скронях.

 

Летять у село, як птахи з усієї Вкраїни:

З Донецьких степів, Дніпра, Харківщини,

Полтави, Одеси, Києва, Криму,

Черкас і Луганщини, з рідної Сумщини.

Летять туди, де вже немає нічого,

Ні рідної хати, ні навіть до неї дороги.

 

Зустрічі! Зустрічі! Бажані, ждані!

Скільки емоцій даруєте нам!

Радості сльози, надій сподівання

І фото на пам’ять – на згадку всім нам!

 

На фото: Свято зустрічі.

Світлана СІМОНОВА (КОЛДОВСЬКА),

м.Суми.

Додати коментар