Стрічка новин
Обережно, гриби!: Гриби – це дарунок лісу, але водночас вони є небезпечним продуктом харчування, який може привести до отруєння, а іноді й Будьте обережні на воді: Літо – пора відпусток і відпочинку в єднанні з природою на свіжому повітрі. У спекотні літні дні найкращим засобом охолодження Родина: У сім’ї Сергія та Наталії Анісімових, що мешкає у Лебедині, семеро улюблених дітей: Анна, Іван, Клім, Софія, двійнята Марія і 102: що трапилось? з 18 по 24 травня 2020 року: Протягом звітного періоду до Лебединського відділення поліції надійшло 142 заяви та повідомлення громадян, з них 17 на момент реєстрації містили Її вибір – стати військовим: Знайомтеся: наша землячка Марина  Кубрак. Правда ж, симпатична дівчина у військовій формі! Вона народилася, зростала й навчалася свого часу в Володимир Білоконський: «Немає значення, в якій місцевості лікарі трудяться, скрізь вони повинні бути вірні клятві Гіппократа»: – Щиро вітаємо Вас, Володимире Володимировичу. Дякуємо, що погодилися поспілкуватися з читачами тижневика «Будьмо разом». Ми впевнені, що жителі Лебединщини Знов чарує музикою нас духовий оркестр, який спиняє час....: У 1960-70-х роках майже кожне село Лебединщини мало свій духовий оркестр. У Кам’яному духовим оркестром, який діяв при СБК, керував 102: що трапилось? з 23 по 29 березня 2020 року: Протягом звітного періоду до Лебединського відді­лен­ня поліції надійшло 122 заяви та повідомлення громадян, з них 11 на Шановні Друзі, колеги!: Щиро вітаю Вас з професійним святом - Днем Служби безпеки України! Я мав честь служити в СБУ і тому не Неочікуваний подарунок чоловіка: Доброю славою в селі користувався електрогазозварник Григорій Братченко. Чим складніша була технічна робота, тим частіше запрошували його, як висококваліфікованого спеціаліста.

Так, саме цим словом пояснюється те, що люди стали менше спілкуватися між собою, відчуваючи себе зазомбованими телевізором: що сьогодні скажуть, скільки людей захворіло в Україні, по всьому світу (адже в багатьох із нас рідні до цього часу з тих чи інших причин залишаються за кордоном). І новини ці аж ніяк не радують. Вірус чіпляється своїми пазурами і до стареньких людей, і до молоді, й малечу не обходить.

Віра Іванівна, яка живе сама-самотою в будинку, що притулився майже на околиці колись дуже людної сільської вулиці, за сусідами вже й засумувала. Всі поховалися по хатах, де, вірять, їх не дістане китайський вірус. Аж із Китаю бач куди добрався! Комусь хліб, те, що до хліба, привозять діти. Ходять люди й до магазину, хоч там можна когось побачити.

– Наталко, це ти? – озвалася Віра Іванівна до своєї племінниці, – Я тебе за маскою і не впізнала!  – Як там Ліда?

– Слава Богу, тримається. Я по хліб і собі, і їй. Ще чогось солоденького попросила купити на свято. Паски збирається пекти. Я відмовляю, а вона ж – ні: завжди пекла й цей раз хоч на гостинець онукам щоб було щось дати. А Ви, тітко, як?

– Булочку спечу обов’язково, а на паски багато чого треба. Дітям теж наказала, щоб не везли мені нічого: нехай менше вештаються по магазинах. Молоко раз у тиждень сусідка приносить, кури несуться. Тож нехай сидять удома, поки город треба буде садити.

Хвилин десять жінки простояли біля магазину, і так ніхто більше й не підійшов.

На своїй вулиці побачила двох сусідів, які вийшли на сонечко покурити і перегукувались між собою кожен від свого двору. Побажавши їм здоров’я, зачинила хвіртку, кинула курям, погодувала кота і включила телевізора. Там знову про умови карантину, про те, щоб руки мити не забували, про те, що в Дніпрі за завданням мера викопали на кладовищі... 600 могил. Який жах! Це ж треба так лякати людей?!

Раптом почула, що задзеленчав телефон. Аж це сусідка Катерина, яка живе через три двори.

– Вірочко, не розбудила?

– Та хіба тут заснеш? Краще б не включала цей «ящик»!

– А ти б поменше його дивилась. Там так настрахають людей, що й жити далі не захочеться. Свято ж на порозі. Паску ніхто не відміняв. Одягнемо маски, сядемо удвох, поговоримо. Щоправда, до церкви не доведеться цього року піти. Послухаємо святкове богослужіння по телевізору, розговіємось, вода свячена для освячення пасок у нас є.

– Аби ж твої слова, сусідко, справдились, щоб хвороба нам усі плани не порушила.

– Не будемо, Віро, думати про погане. Це добре, що якась дуже розумна людина винайшла мобільні телефони. Тому із рідними весь час на зв’язку, і один з одним можемо в будь-який час поговорити.

– Так, це наша палочка-виручалочка. Онучка Маринка з міста на день по два рази дзвонить: всі новини розповість, про те, яку смачну страву навчилась готувати, їй же тільки 12.

– Мої теж бабусю не забувають. Просять тільки, щоб хвіртка була зачинена, щоб чужому нікому не відкривала. Бо ходять і зараз різні шахраї. Зараз активізувалися так звані «дезінфектори», більше їх, звичайно, в містах.

Приходять нібито квартиру про­де­зін­фіку­вати, а потім у людей гроші зникають. Ну, добре, Вірочко, я ще завтра тобі подзвоню. Порадимося, які паски будемо пекти на Великдень. Наливочку знайдемо в домашніх запасах – і ніякі віруси нам не страшні. Головне, говорять розумні люди, не панікувати, зберігати спокій і хороший настрій.

– Аж на душі полегшало від твоїх слів. Будемо на зв’язку, Катю. Правильно ти сказала, що свято, яке споконвіку відзначали й наші батьки, ніхто не відміняв. І ніякий вірус цьому не перешкодить.

Коментарі  
0 #1 ??? 16.04.2020, 12:18
"...люди стали менше спілкуватися між собою, відчуваючи себе зазомбованими телевізором..."

Якщо ти вiдчув себе зазомбованим зомбоящиком - вимкни його!
(Козьма Прутков)
Цитата
Додати коментар