Стрічка новин
5 квітня з території РФ обстріляли  один з прикордонних населених пунктів Сумського району: Вогонь вели з важкої артилерії. «Загроза російської агресії для Сумщини нікуди не зникла», – повідомив голова Сумської ОВА Дмитро Живицький. «Рябенька курочка» виручила: Не так давно ми відсвяткували Великдень. Були на столі, як і годиться, і паски, й крашанки. І мені завжди в Микола ПАДАЛКА, директор Лебединського міськрайонного центру зайнятості: «Я вірю у відродження Лебединщини!»: – Миколо Борисовичу, перш за все, розкажіть, будь ласка, нашим читачам про головні етапи Вашого життєвого і професійного шляху. Спеціальні об’єктові навчання і тренування з питань цивільного захисту:   Враховуючи повсякденне зростання рівня терористичних загроз, пожежної та техногенної небезпеки, керівники підприємств повинні приділяти увагу питанням підготовки працівників до дій Останній дзвоник пролунав: До побаченння, школо! Попереду  – літні канікули, у випускників – вступні випробування у виші, технікуми, училища. А ще – цікаві З Сумщини вже вийшла техніка РФ з більшістю солдат - про це повідомив голова Сумської ОВА Дмитро Живицький: Щоправда на території області ще небезпечно - невеличкі групи російських солдат залишилися.  Наразі відбувається перевірка та зачистка території. Нагадаємо, вчора, російські Гідра: Колесо ламається, чоловік розуму набирається: Давно це було. Поїхали з Токарів два сусіди у неділю кіньми на базар. Один з них швидко скупився і повернувся Творчість наших читачок: На сьогодні, коли клятий ворог порушив кордони нашої рідної України, руйнує наші міста і села, жорстоко вбиває мирне населення, по-варварськи У Лебедині врятували чоловіка: 13 вересня о 14:30, на лінію екстреного виклику «101», надійшло повідомлення про необхідність надання допомоги по вул. Сумська в м.

Життя іде, залишаючи по собі гіркі й добрі спогади. Іноді перегортаєш їх, як аркуші у фотоальбомі, і посміхнешся, пригадавши якусь кумедну історію.

У мене був дуже хороший сват, майстер на всі руки – і тесляр, і муляр. Людям багато допомагав безвідмовно і по будівництву, із го­род­німи роботами. Бувало, як візь­ме­ться полоти картоплю, то жодної бур’янини не залишить.

Якось попросила я Анатолія Васильовича допомогти викопати погріб. Було це навесні. Ідемо ми з ним ранком до моєї садиби, розмовляємо, і він, як зазвичай, попихкує цигаркою. Курій був тільки такий! Раптом чуємо, десь близенько звідкись потягнуло димком.

– Щось десь горить, – кажу. А сват, поглянувши навкруги, у відповідь: «Ага, горить». І продовжує курити. Йде­­мо далі. Знов потягло горілим. Аж рап­­том як гляну на свата, а в нього на куртці біля плеча вже дірочка про­­горіла, і димок угору тягнеться.

– Свату, гасіть цигарку! – кричу.

– У Вас куртка горить!

Ох, і попосміялися ми тоді! А він бідка­ється: «Ну, й попаде ж мені від жінки. Прийдеться сьогодні чимось вину перед нею загладжувати».

Немає вже мого чудового свата, а в пам’яті про нього залишилося тільки все найкраще. Як ось ця історія, яка мені пригадалась.

Любов ГОРОШКО, м.Суми.



Підписуйтесь та читайте нас в Telegram каналі та на Фейсбук




Додати коментар