Нині стало престижно випрацьовувати туристично-краєзнавчі маршрути як для вітчизняних, так і зарубіжних гостей. Посилаючись на слова міністра охорони здоров’я п.Ляшка,
що влітку буде послаблення карантину в зв’язку із коронавірусом, сам Бог велів ці маршрути оживити.
Чим відома в цьому плані Лебединщина? Ну, звичайно ж, перебуванням у свій час тут Тараса Шевченка (до речі, 22 травня цього року громадськість відзначила 160-у річницю від дня його перепоховання).
Тому спробуймо уявити, чисто гіпотетично, що до нас приїхала зарубіжна делегація, щоб відвідати місця, пов’язані із Тарасом Григоровичем. З чого розпочнуть високоповажні гості ознайомлення? Звичайно ж, із садиби Залеських, де зберігся один із будинків на початку вулиці Першогвардійська. Тут, за словами місцевих краєзнавців (про це свідчить і меморіальна дошка), у свій час гостював поет. Що побачать зарубіжні туристи? Приміщення оббите пластиком, в якому розміщуються «Стоматологія» і магазин «Secong Hand». Як мовиться, історією тут вже й не пахне. А в свій час був підготовлений проєкт про створення літературно-меморіального музею «Садиба Залеських». Чомусь не склалося…
Куди далі підуть гості? До пам’ятника Шевченку, щоб покласти квіти (пам’ятник, на жаль, поступово руйнується. Правда, нещодавно тут спромоглися на косметичний ремонт і дещо оживили клумбу). І потім – у Лифине, що біля Ворожби, по розбитій ущент дорозі, де знаходиться садиба Хрущових. Перебуваючи тут, Тарас Григорович зробив декілька пейзажних замальовок, у тому числі й малюнок «В Лихвині», написав вірша «Ой, на горі роман цвіте». Це історично пам’ятне місце. А в якому стані воно зараз? Обнесене парканом (кажуть, належить приватній структурі), заросло бур’янами і поступово руйнується.
Походять гості, розхвилюються і поїдуть на Тростянеччину, щоб відвідати реставрований Палац Голіцина, побувати у Круглому дворі, помилуватися іншими цікавими об’єктами, де не забувають наше минуле, нашу історію і дбають про їх збереження…
Василь ДАНЧЕНКО.