Стрічка новин
Валерія Андрієвська: «У нашій хаті, як завжди, дме вітер різних напрямків»: Багато лебединців знає, що досить частим гостем Лебединщини була одна відома людина, ім’я якої великими літерами вписане в історію України. 26 вересня – всеукраїнський день дошкілля: В останню неділю вересня вся когорта працівників закладів дошкільної освіти відзначає Всеукраїнський День дошкілля. Фізкультура, спорт та здоров’я сплелись воєдино: З метою сприяння розвитку Олімпійського руху в Україні, пропаганди здорового способу життя, формування у дітей та  молоді фізичного і морального Дошкуляє: У непростому сьогоденні багато що дошкуляє людині: мізерна зарплата, непомірні ціни за комуналку, наспіх «зшиті» реформи, коронавірус  тощо. Першовересневе свято у ВПУ: День знань – це, мабуть, єдине свято, яке одночасно є і загальним для всіх, і особистим для кожного. У ДПТНЗ Приїжджайте навчатися в Рябушки!: Кожний навчальний заклад має своє обличчя, успіхи, традиції. Поділіться і ви цим зі своїми ко­легами-освітянами і нашими читачами на сторінках Марина Зеленська: «Я хочу повернутися в той час, котрий провела у стIнах медколеджу»: – Маринко, перш за все, приймай вітання від земляків-лебединців. Дякуємо, що погодилася відповісти на запитання редакції тижневика «Будьмо разом», поспілкуватися Відбулася позачергова 64-та сесія міської ради: Вирішувалися питання стосовно перерозподілу коштів міського бюджету та були внесені відповідні зміни до Програми економічного і соціального У Лебедині відкрили пам’ятний знак Федору Кричевському: 22 травня в Лебедині відбулася довгоочікувана подія – відкриття знаку відомому живописцю, педагогу та одному із засновників Української Академії мистецтв 6 грудня – день збройних сил україни: 6 грудня українці відзначають одне з найважливіших національних свят – День Збройних Сил України. Своє життя з військовою службою пов’язали

Геройські вчинки під час війни здійснюють не лише відважні воїни, а й тварини, яких ми приручили. Вони теж потерпають від вибухів бомб, снарядів, ракет, а ще від голоду, спраги, розлуки зі своїми господарями, поневірянь у їх пошуку і довготривалому очікуванні біля зруйнованого помешкання.

У соцмережах ми часто бачимо українських воїнів в окопах в обіймах чотириногих пухнастиків, які нагадують їм рідний дім, сім’ю. З котами, собаками, які вірно служать їм у боях, українці діляться останнім шматочком, лікують, рятують від ран.

У той час, коли Сумщина перебувала в окупації, нам на вулиці теж довелося підгодовувати домашніх тварин, господарі яких тимчасово виїхали в безпечне місце.

Ми сумували за своїми сусідами, за дитячим гомоном. Вулиця ніби спохмурніла. Пам’ятаю такий випадок. Сусідський пес Вовчок, якого діти в нас дуже люблять, підійшов якось до мене, притулився до ніг і ніби чекав якогось заспокійливого слова. Я почала гладити його по голові, промовляючи: «Нічого, дорогенький, скоро прибудуть твої, не сумуй, чекай їх...» І побачила, що з його очей течуть... сльози. Господарі його дійсно приїхали через день-два. Як радів пес, як бігав по вулиці з дітьми!

Чимало історій про порятунок домашніх тварин у містах, які перебували під окупацією, розповідають нині волонтери, зоозахисники. Справжнім героєм соцмереж став кіт із Бородянки, який просидів на сьомому поверсі близько двох місяців. Будинок, де він жив, був зруйнований на початку березня, а порятували його з допомогою спеціалізованої техніки 2 травня. Як виявилося потім, це була кішка, їй 10 років. У неї немає ніяких пошкоджень чи поранень, але побувала тваринка у справжньому пеклі під обстрілами, без їжі і краплинки води.

А ось ще одна «котяча» історія, яка теж має «хепі-енд». У Бучі, яка стала відома по всьому світу, окупанти викрали в одній із квартир кота породи мейн-кун і разом із награбованими речами вивезли його до Білорусі. Так, кіт Макс проїхав понад 300 кілометрів від дому та під Гомелем прибився до місцевих волонтерів.

Як розповідає власниця кота, їй з маленьким сином через окупацію Бучі довелося тікати за кордон, у Чехію. Чоловік мав повернутися додому, але не встиг: у Бучі вже були окупанти. Попросили сусідів взяти пухнастика до себе, але ті не встигли: в квартирі вже оселилися окупанти. Місяць тому у Вайбері їй зателефонували з Білорусі і сказали, що знайшли кота, в якого на шиї був кулон із номером телефона власників. Яка це була для них радість! У Білорусі волонтери зробили Максу новий ветеринарний паспорт та передали через Польщу до його родини в Чехію.

Рятують тварин від стресу і працівники зоопарків. Деяким із них дають снодійне, заспокійливі препарати. Особливо чутливі до вибухів, розривів бомб, снарядів слони. Дельфіни у Харківському дельфінарії теж, коли чують вибухи, відчувають небезпеку та залягають на дно на 20-30 хвилин.

Ось так і живемо: ми рятуємо тварин, а вони – нас. Як розповідають господарі пухнастиків, собак, тварини стали більш уважними до людей, як можуть, заспокоюють їх. І з такими моральними якостями, як у більшості українців, ми обов’язково переможемо. Адже, як відомо віддавна, добро обов’язково переможе зло. Цей світлий день ми наближаємо всі разом – на фронті, в тилу, різними добрими справами. Саме такою є місія людини на Землі.

Олена Лубенська,

член Національної спілки журналістів України.



Підписуйтесь та читайте нас в Telegram каналі та на Фейсбук




Додати коментар