Стрічка новин
Сорок один хворий – за один день!: За повідомленням державної установи «Сумський обласний лабораторний центр МОЗ України»  17 жовтня 2020 р.   по Лебедину було зареєстровано 41 Береженого Бог береже: Іду містом і дивуюся своїм землякам. Не всім звісно, але переважній більшості. Чому? Занадто вже необережні вони чи, можливо, необізнані Станом на 29 вересня 2020 року на Сумщині 4008 випадків захворювання на коронавірусну інфекцію: За минулу добу Covid-19 підтвердили у 195 осіб (Суми - 153, Ромни - 5, Охтирка - 7, Глухів - 1, Шановні жителі лебединської ОТГ!: Вітаю вас із святом Великодня! Бажаю на щодень Божої допомоги, міцності духу, сердечного тепла, пасхальної радості, посмішок, добрих облич, близьким Це страшне слово: суїцид: Друзі! Сьогодні ми пропонуємо діалог про проблеми молоді. Чим ми цікавимося? Що нас хвилює? Це наші запитання та відповіді на Обережно, гриби!: Гриби – це дарунок лісу, але водночас вони є небезпечним продуктом харчування, який може привести до отруєння, а іноді й Понад 57 тисяч клієнтів «Сумигаз» жодного разу не сплатили за доставку газу: Власники більше 57 тис газифікованих домо­во­лодінь Сумщини ще жодного разу не сплачували за розподіл газу. Нагадуємо, з 1 січня 2020 102: що трапилось? з 20 по 26 липня 2020 року: Протягом звітного періоду до Лебединського відділення поліції надійшло 117 заяв та повідомлень громадян, з них 7 на момент реєстрації містили Іван ЖУРБА: «Я чесно виконував покладені на мене обов’язки, перебуваючи в різних службах і на різних посадах»: – Перш за все, Іване Михайловичу, щиро вітаємо Вас із ювілейними роками, що постукали у Вашу душу. Здоров’я міцного, бадьорості Відбулася перша сесія міської ради VIІI скликання: 9 грудня у приміщенні Лебединського медичного коледжу депутатський корпус міської ради VІІІ скликання зібрався на перше пленарне засідання першої сесії.

Ми неодноразово друкували розповіді наших земляків про життя в різних країнах Європи. З введенням безвізового режиму та спрощення

системи отримання робочої візи, тисячі українців ринули до Польщі та Чехії за кращими заробітками. А як там живеться українському заробітчанину? Нам вдалося поспілкуватися з Михайлом із Лебединщини (він побажав залишитися «інкогніто»), який нещодавно повернувся з Польщі, де, працюючи водієм, перевозив вантажі на велику відстань. Об’їздив багато країн і бачив європейське життя, так би мовити, «не за чутками». Під час розмови він поділився своїми враженнями.
– Чи важко в Польщі влаштуватися водієм? І що для цього потрібно?
– Звичайно, мати посвідчення водія міжнародного зразка. Спочатку потрібно пройти медогляд (він відрізняється від нашого, усе комп’ютеризовано), заплатити за нього 100 злотих – це приблизно 600 гривень.
– На якій автомашині довелося працювати?
– Працював я на невеликій (порівняно з фурою) критій машині, вантажопідйомністю до 3-5 тонн.
– Які вантажі, зазвичай, перевозили?
– В основному, якісь запчастини, труби, верстати. Часто не знали, який вантаж веземо. Все запаковано в палети. У документах вказується номер, і поліція, при необхідності, зможе в базі по номеру дізнатися, що це за вантаж.
Було, що із порта в порт перевозив різні вантажі. Виконували і приватні замовлення. Наприклад, «уголок» вагою 27 кг перевозив на 1000 км, а колега – на 700 км – ключі від автомашини.
– Яку відстань доводилося долати?
– За добу, бувало, проїжджав 1400 км через три країни. Виїжджав з Польщі в Німеччину, а потім кожного дня – інша країна. Бувало і 1700 км, але це вже не за один день. Всього відвідав близько 12 країн – Польщу, Францію, Німеччину, Нідерланди, Австрію, Данію, Іспанію, Італію та інші. А бувало, наприклад, на півдні Франції невелику відстань (86 км), їхав протягом дев’яти годин: дуже вузькі вулички, ніде розвернутися, будинки прямо над дорогою, можна зачепити балкони. Був у Монако – це маленька, «закрита» країна у Франції. Там дуже суворо все – блокпости, поліція контролює. Не дозволяли виходити з машини. Заїжджав у Люксембург, теж маленька країна.
– Яка швидкість руху в населених пунктах? Суворі правила для водіїв?
– На дорозі всюди встановлені радари, в разі порушення правил дорожнього руху по пошті прийде штраф. По населеному пункту дозволена швидкість 30 км, а на трасі – по-різному, в середньому 90-130 км/год. По більшості населених пунктів не можна рухатися швидше, там майже всюди встановлені пристрої для обмеження швидкості руху, так звані, «лежачі поліцейські», тому водії змушені рухатися повільно.
– У нас багато ДТП трапляється на пішохідних переходах. Як там?
– Майже біля кожного переходу встановлений «лежачий поліцейський». А ще, буває, біля них встановлюють макети із зображенням дітей. Здалеку здається, що це – справжні діти, і, звичайно, скидаєш швидкість. Пішоходи теж, як і водії, суворо дотримуються правил дорожнього руху. Перед машинами не бігають, як у нас.
– Яким є ставлення до водіїв дорожньої поліції?
– Якщо не порушив, не зупинять. У кожного водія були, так звані, тахобуки, які ми самі вели. Це такий документ. Аркуші типу А4, роздруковані, потрібно було заповнювати: коли виїхав, коли завантажив-розвантажив машину. Також необхідно вказувати, що через кожні три години руху годину відпочивав. Вказати, скільки спав уночі. Якщо менше 9 годин – штраф. Потрібно все вчасно і правильно заповнювати. Одна помилка – 30 євро штрафу. Ці документи перевіряє поліція, якщо зупинить.
– Як, зазвичай, проходить рейс?
– Кожного дня потрібно заповнювати накладну (CMR). Дають дані, в якому місці завантажитися, країна, назва міста, куди потрібно завезти. Потім відправляємо в бюро. Вони перевіряють трасу, повідомляють, через які міста можна їхати, щоб не потрапити в країни, які не входять до Євросоюзу. Наприклад, у Швейцарію заїжджати нам не можна, потрібно об’їжджати, в основному – по безкоштовній дорозі. Відправляють смс, де заправлятися.
– Дороге паливо? Як розраховувалися?
– В середньому – 1,27 євро, найдешевше в Австрії – 1,18 євро, найдорожче дизпаливо у Франції – 1,50 євро. Нам видавали три картки: одну – для розрахунку за паливо, на другій – були гроші для оплати штрафів, на третій – 50 доларів на всяк випадок. На більшості заправок самообслуговування. Не відразу розібрався.
– Їздили у звичайному одязі?
– Коли заїжджаєш завантажувати товар, особливо на великих підприємствах, потрібно бути одягнутим у спецодяг – жилет, каска, захисні окуляри, спецвзуття. Це такі грубі черевики з металевими накладками: якщо раптом щось упаде на ногу, вони захистять. Якщо навантажують краном, каска обов’язкова. Коли завантажили машину, потрібно товар прив’язати спеціальними пасками. Якщо хоча б один пасок не закріплений, то коли зупинять, заплатиш штраф. Потім потрібно сфотографувати машину, відправити в бюро, вони подивляться і відправляють дозвіл на виїзд.
– Де ночували?
– В машині в основному. Машину, особливо з товаром, залишати не можна. Є такі міста, що навіть небезпечно. Наприклад, у Парижі, на півдні Італії. Якщо машина пуста, відкривав на ніч брезент, щоб показати, що вантажу немає, адже можуть порізати брезент, викрасти товар. Якось у Парижі довелося чекати добу, щоб завантажити машину. Мені порадили від’їхати на тридцять кілометрів від міста і там заночувати. Ну а так, взагалі, на стоянках є місця для відпочинку, дуже красиво.
– Довелося проїхати багато країн. Плюси і мінуси від побаченого, порівняно з Україною?
– Із позитивного, це те, що там все для людей, все красиво, зручно, здавалося б. Але є й але... Наприклад, є багато місць у містах, де ходити пішки заборонено. Можна лише пересуватися громадським транспортом, автомобілем, велосипедом або на самокаті, дуже вузькі вулички, немає тротуарів. Звичайно, гарні дороги. Ціна на автомобіль – доступна, але обслуговувати його дуже дорого. Все дуже суворо, за все потрібно платити. Люди дуже багато працюють із самісінького ранку, прокидаються десь о п’ятій. У мене склалося враження, що в них не вистачає часу на особисте життя, на сім’ю.
– А ціни на продукти?
– Дивлячись де. В Польщі дешеві ціни на продукти. По всій Європі розповсюджені дешеві супермаркети «Lidl», там є все від продуктів до будматеріалів. Молочні продукти недорогі і досить якісні. Ковбасні вироби на будь-яку ціну, залежно від якості. У Франції в супермаркетах встановлені електронні цінники.
– Заробітчан яких національностей найбільше в Польщі?
– Українців. Росіян поляки недолюблюють. Та й заробітки не такі, як раніше. Платять менше, а ще обманюють, не виплачуючи усієї зарплатні.
– Багато чого встиг побачити?
– Так. На фурі стільки не побачиш, бо вони лише по магістралі їздять. А ми в більшість міст і сіл заїжджали.
– Якщо підсумувати, загалом сподобалося?
– Мені сподобалося подорожувати, бачити всю цю красу, але там потрібно занадто багато працювати, жити мені б там не хотілося.


– Дякуємо за цікаву і відверту розмову.
На знімках: краєвиди Франції.
Спілкувалася Наталія МАТВЄЄВА.

Додати коментар